Як зазначено в матеріалах справи, жінка-пенсіонерка звернулася з позовом про стягнення аліментів на своє утримання. Вона вказала, що потребує сторонньої допомоги, а син — єдина близька людина, яка може підтримувати її матеріально. У неї ще є старша дочка, але вона після загибелі в 2022 році чоловіка залишилася сама з неповнолітньою дитиною, живе на пенсію у зв’язку з втратою годувальника і не має фінансової спроможності утримувати матір.
До одруження син мешкав разом з матір’ю. А потім перебрався в орендовану квартиру, без її дозволу забрав із помешкання пральну машину, пилосос, газову плиту, праску, письмовий стіл, столові сервізи та інші речі. Тому жінка змушена була замінити замки на вхідних дверях.
Мати дуже образилася на сина через таке ставлення. Адже разом з покійним чоловіком вони його повністю утримували та фінансували навчання в медінституті, де він здобував спеціальність на платній основі. У 2018 році разом з чоловіком дали сину дві тисячі доларів на придбання автомобіля. Одне слово, жінка постійно допомагала синові матеріально, доки мала можливість.
Після смерті чоловіка стан її здоров’я погіршився. У жінки виявили онкохворобу. Крім того, що купує препарати для хіміотерапії, вона витрачає кошти на інші медикаменти та регулярні медобстеження. І не тільки. Бо ще самотужки сплачує за комунальні послуги, хоч син є співвласником помешкання.
У позові мати просила стягнути із сина аліменти на своє утримання в розмірі 1/4 його місячного заробітку. Але суд зменшив цей розмір до 1/10 отримуваних доходів.
Відповідач не погодився з таким вердиктом. В апеляційній скарзі він зауважив, що в суді першої інстанції до участі у справі не було залучено його сестру, яка, за законом, також зобов’язана утримувати матір. Зазначив, що родичка має депозитний рахунок у банку. Натомість він сам утримує двох осіб: маленьку дочку та дружину, яка перебуває у відпустці з догляду дитини до трирічного віку. Крім того, покриває витрати на оренду житла, яке винаймає сім’я, комуналку. Тому просив зменшити суму стягнення з нього аліментів до 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який на той час (у 2023 році) становив 2093 гривні.
“Держава, формуючи розмір прожиткового мінімуму для громадян, що втратили працездатність, виходила не із фінансової потреби таких осіб, яка значно вища, а з фінансової спроможності мінімально його забезпечити, тобто встановила гарантований мінімальний розмір грошового забезпечення, — каже Олена Кузменко, прес-секретарка Рівненського апеляційного суду. — Натомість статтями Сімейного кодексу, які регулюють спірні правовідносини, не передбачено врахування лише прожиткового мінімуму, встановленого законом, як обов’язкової умови для стягнення чи відмови у стягненні аліментів із дітей на утримання непрацездатних батьків. Тому колегія апеляційного суду відхилила скаргу апелянта”.
Надалі син має довічно сплачувати матері 1/10 частину від своїх доходів. Про мораль тут не говоримо. Адже медик, як ніхто інший, знає, що таке онкохвороба і які кошти потрібні на її лікування.