Це сталося у червні минулого року в Києві. Серед ночі пролунала повітряна тривога, мешканці району кинулися до найближчого укриття, розташованого у підвалі поліклініки. Стукали в двері. Однак охоронець не відчиняв. Пролунав вибух. Внаслідок падіння уламків ворожої ракети біля входу до медзакладу загинуло дві жінки та дев’ятилітня дівчинка. Ще чотири особи зазнали поранення різного ступеня тяжкості.
Цей підвал зазначено на онлайн-карті столичних укриттів. Спочатку був навіть доброволець, який чергував біля бічного входу і впускав туди людей під час тривоги. Але згодом цей вхід замкнули, тож люди в бомбосховище заходили через центральні двері першого поверху поліклініки. Уночі та у вихідні вона не працювала, двері під час тривоги відчиняв черговий охоронець.
Тієї трагічної ночі на варті був 60-річний пенсіонер. За версією слідства, після сигналу тривоги він більше 10 хвилин не відчиняв дверей центрального входу. У цей час і пролунав вибух. Дії сторожа кваліфікували як залишення людей у небезпеці, що призвело до їх загибелі. Водночас підозри у службовій недбалості оголосили керівнику поліклініки та його заступникові, директору департаменту муніципальної безпеки КМДА і заступниці голови Деснянської райдержадміністрації. Розгляд кримінальної справи щодо них ще триває.
Охоронець на суді свою вину категорично заперечив. Стверджував: коли лунав сигнал повітряної тривоги, то відчиняв двері поліклініки лише тоді, як чув стукіт або помічав людей у дворі. Того разу після звуку сирени біля входу нікого не побачив, пішов відчинити підвал й увімкнув світло. А далі почув, що в центральні двері вже стукають. Проте, перш ніж встиг їх відчинити, пролунав вибух.
Однак, за версією слідства, тієї ночі охоронець умисно залишив центральні двері поліклініки зачиненими, кинувши людей напризволяще. Вони змогли потрапити всередину приміщення лише після того, як двері винесло вибуховою хвилею. Охоронець спокійно вийшов зі сторожової кімнати. У відповідь на запитання, чому не відкривав дверей, пробурмотів: “Я стара людина”.
Чоловік однієї із загиблих жінок розповів, що його дружина постійно бігала з дитиною в укриття. Тієї ночі під час тривоги, а це було приблизно о 2.30 — 2.40, вони також побігли. Сам же чоловік вийшов курити на балкон третього поверху і побачив, що при вході до поліклініки, яка за 50 метрів від його будинку, зібралося багато людей. Зателефонувала дружина і попросила прийти розбудити сторожа. Обурені мешканці довколишніх будинків кулаками та ногами били у вхідні двері. Чоловік підійшов до вікна кімнати охорони, де зазвичай перебували сторожі, й став стукати. Але ніхто не відповів. Пролунав вибух. Чоловік побіг до входу і побачив, що його дружина поволі сповзає по стіні. Поряд кричала дитина...
Інженер з техніки безпеки поліклініки розповів, що сам облаштував у підвалі укриття, хоча ніяких офіційних розпоряджень від керівництва закладу з цього приводу не було. Від центрального входу до приміщення, де перебуває охоронець, приблизно 20 метрів, а це півтори-дві хвилини. На запитання прокурора, що повинен робити охоронець у разі оголошення повітряної тривоги, інженер відповів, що має відчинити двері укриття.
Адвокат просив суд виправдати сторожа. Як аргумент наводив, що в приміщенні поліклініки звуків сирени майже не чути. А через кнопковий телефон, в якому немає інтернету, пенсіонер повідомлення одержати не міг. У тому, що сталося, звинувачував керівництво поліклініки. Однак потерпілі й очевидці трагедії вважають: якби сторож вчасно відчинив двері, ніхто б не загинув. Вироком Деснянського районного суду столиці охоронця ув’язнили на чотири роки.