Не так давно зірка театру й кіно відсвяткувала день народження. Скільки їй виповнилось, уточнювати не будемо. Та вона й сьогодні активно знімається у серіалах і грає у виставах. А як Наталія Сумська стежить за своїм здоров’ям?
— Скажіть, ви належите до “сов” чи до “жайворонків”?
— Вітання всім “жайворонкам” України... Навіть якщо доводиться лягти пізно, прокидаюся все ж рано. Тоді день видається довшим, ніби більше встигаю зробити. А для господині робота знайдеться завжди, бува, й дня не вистачає. Та зранку передусім цікавлюся новинами з передової, а потім займаюся своїми справами.
— Які у вас преференції у харчуванні?
— Без чого не можу обійтися, то це без гарячої вареної страви. Особливо після вечірньої вистави, бо до початку роботи, перед виходом на сцену, їдження шкодить. На ситий шлунок тягне відпочити, а попереду велика емоційна праця, отже — не підходить. Пам’ятаю, одного разу після виступу прийшла до готелю, а в буфеті лише хліб, ну й сіль та перець на столі. Можна й так. Головне — дух не втратити.
— Iз солодощів чимось себе балуєте? Може, тортиком чи тістечком...
— Хто ж відмовиться від солодкого?! Але якщо вже спокусився, то одразу шкодуєш, що не стримався, не відмовив собі. До того ж вироби бувають сухі, крихкі (як і хліб — то окрема тема) або, навпаки, занадто масні, і з чого той крем, невідомо. Тому краще вже пекти самим удома. Наприклад, сирник або печиво.
— Наскільки ретельно стежите за своєю формою?
— А ось на вагу ліпше не ставати. Можна й так відчути, в якій ти формі. Хіба краще схуднути на 10 — 15 кілограмів, а потім усе повернеться? Знаю колег, які худесенькі, часто з цигаркою або димаркою у роті. Ніколи не бачила, щоб вони взагалі їли, лише каву п’ють... Коли зауважую, що моя вага на три-чотири кілограми більша від дозволеної, негайно починаю обмежувати себе у смаколиках. Власне так діють більшість артистів.
— Ви із сонцем “дружите”?
— Нині, в час весняного активного сонця, краще менше відкривати йому обличчя. У широких капелюхах тепер не ходять, тому потрібно користуватися зволожувальними та сонцезахисними засобами. До речі, якось пішли ми сім’єю на річку (ще до війни). Я плаваю у кепці, в окулярах, ще й хусточкою зав’язала, мов чадрою, обличчя, аби не спекти на сонці. Раптом чую: “Ви, пані Наталю, як не закривайтеся, ми по голосу вас упізнали”.
— До сімейного лікаря іноді звертаєтесь чи волієте приватні клініки?
— Я так і не розумію терміна “сімейний” лікар. Для мене прийнятніший конкретний фах — кардіолог, невропатолог, дієтолог. Але ж, щоб потрапити на консультацію до кожного з них окремо, потрібно спочатку відвідати “сімейного” й отримати так зване направлення. На щастя, наші найперші друзі — лікарі. Це фахівці і дільничної, і приватної клінік. З такими людьми одразу почуваєшся здоровішою.
— Що б ви порадили нашим читачам: як не піддаватися руйнівному впливу стресів?
— Найперший спосіб рятуватися від стресу, а ми маємо на увазі найболючіший — війну, це не втікати від нього, а вчитися жити поруч із ним. Не лякатися, бути обачним, відповідальним. Займатися всілякою діяльністю, якщо замало основної роботи. Допомагати військовим, рятувати менш витривалих. Ще й знаходити щасливі моменти для радості та настрою. Щиро бажаю цього всім!