Артур Шарудило з дитинства мріяв стати правоохоронцем або військовим. І зрештою втілив свою мрію у життя. У 2020 році підписав контракт із ЗСУ, адже понад усе прагнув звільнити рідну Донеччину від окупантів. Життя воїна обірвалося на Харківщині. 26-річного молодшого сержанта посмертно нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Артур народився у Мирнограді на Донеччині. Батько працював шахтарем, мати вчителювала. Коли хлопчику було кілька місяців, родина перебралась у село Полтавка.
“Досі чекаю на синочка. Бо не можу повірити, що ніколи більше не підійде й не обійме, не побачу й не почую його. Артур був дитина від Бога — турботливий, ласкавий, чесний, вольовий, — розповідає мама воїна Віталія Куцевалова. — Син ще змалечку знав, що захищатиме слабших, свою державу. Запам’ятався випадок, коли Артур попросив купити йому військовий мундир для ігор. Та знайти його на дитину не вдалось. То що ви думаєте? Син заявив, аби взяла гроші з його скарбнички і пошила власноруч. Після закінчення Дніпропетровського університету внутрішніх справ Артур працював у Лимані в оперативному підрозділі. У вільний час займався спортом, багато читав, цікавився психологією”.
У 2020 році Артур Шарудило підписав контракт із ЗСУ, дістав позивний “Арчі”. Служив у складі 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. І паралельно навчався в Академії сухопутних військ у Львові.
“За місяць до великої війни син востаннє був удома. Розповідав, що тепер він на посаді командира гранатометного відділення. Спитала Артура, чи буде вторгнення. Він відповів, аби не хвилювалась. Що навіть якщо і буде, то Україна переможе. Син брав участь в обороні Харківщини від російських окупантів. Був навідником танкового взводу. Артур часто казав, що він на своєму місці, що його оточують хоробрі побратими, яким він довіряє, — згадує мати. — 20 червня 2022 року у нього був день народження. Я написала привітання. Через декілька годин він відповів, що йде у контрнаступ, а це може бути дорога в один кінець. Додав, що любить нас дуже”. Тоді Артур вижив. За словами матері, під час звільнення Куп’янщини син зазнав не однієї контузії. Але поля бою не покидав, бо хотів відомстити за кожного полеглого побратима.
Життя бійця обірвалось 5 жовтня 2022 року біля села Степова Новоселівка. “Прилетів ворожий снаряд. Артура смертельно поранило. Життя моє зупинилося в ту хвилину, коли отримала сповіщення про загибель сина. Кажуть, час лікує. Ні, це неправда...” — витирає сльози мати.