Завдяки невтомній праці волонтерів на фронт поїхало вже понад п’ять тисяч одиниць військового спорядження.
“Наша родина допомагає воїнам ще із 2014 року, а після 2022-го ми ще більше згуртувались. Раніше в мене було кафе із більярдною, але тепер ми перекваліфікували його на волонтерський центр, — розповідає мешканка Снятина Світлана Івлєва. — Почалось все з новини, що внаслідок російських обстрілів у перші тижні вторгнення згорів склад з бронежилетами. А вони дуже потрібні нашим бійцям. Я відразу сконтактувалася з односельцями. Хтось приніс із дому старенькі, але робочі швейні машинки. Інший дав бронежилет, від якого відмалювали викрійку і — до роботи. Опановувала все з нуля, допомагали місцеві майстрині з пошиття весільних та вечірніх суконь. І нам все вдалося! Бійці високо оцінили вже не одну сотню наших виробів. Потім із запитами захисників наш асортимент розширювався. Тепер у ньому — 61 вид військового спорядження. Це різні моделі підсумок — для РПГ, магазинів, фляг та протигазів. А ще — флісові кофти, плитоноски, дощовики, чохли для касок, штани, намети. Викрійки для кожної моделі розробляли самотужки, радились, звісно, із захисниками, враховуючи їхні побажання. Жодну річ не продаємо. А щоб вона не потрапила на ринок, то пишемо на виробах слово “Снятин” і малюємо серце”.
Волонтерський цех працює майже кожного дня. Амуніцію тут шиють на семи машинках.
“У нашій команді є жіночка з Краматорська, яка все життя працювала бухгалтеркою. Виїхала з рідного міста через війну і, щоб не збожеволіти від суму й туги, прийшла до нас. У неї син боронить Україну. Є в нас і волонтерка з Херсону, яка раніше вчителювала, але заради воїнів опанувала швейну справу. Працює у цеху й подружжя з Костянтинівки, обом по 85 років. Вони фасують готові вироби, — зауважує пані Світлана. — Нині дуже непросто через вимкнення світла. Але не скаржимось, бо розуміємо, що бійцям в окопах ще важче. Оскільки є велика потреба в евакуаційних ношах, то відшиваємо їх зараз велику партію. Найбільше радіємо, коли воїни надсилають слова подяки, трофеї з фронту, ми для них виділили окреме місце в кімнаті”.
