26-річний український футболіст Євген Бохашвілі нещодавно підписав контракт до кінця року із представником чемпіонату Індонезії — клубом "ПСС Слеман". Днями він зіграв зі своєю новою командою перший контрольний матч.
Нагадаємо, раніше спортсмен встиг пограти у шести українських клубах, а також в грузинському та білоруському чемпіонатах.
— Чому ви вирішили переїхати до Індонезії?
— В останньому турі чемпіонату Білорусі, виступаючи за ФК "Мінськ", я травмувався і тривалий час не тренувався, — розповідає газеті "Експрес" Євген Бохашвілі. — 12 лютого довелося лягти на операційний стіл. Тим часом у зимове міжсезоння у мінському клубі відбулися зміни щодо керівництва, бюджету, а також кадрової політики – у напрямку омолодження команди. Продовжувати угоду з білорусами я вже не хотів.Підписати контракт з іншою командою теж не мав змоги, бо всі наполягали на тому, аби я приїжджав на оглядини. Я ж не міг цього зробити, бо ще не одужав після травми.
12 лютого довелося лягти на операційний стіл.
А якось мені зателефонував агент і сказав, що є можливість підписати повноцінний однорічний контракт з індонезійським клубом. Менеджери "ПСС Слеману" не побоялися запропонувати мені угоду. Чемпіонат Індонезії стартує 15 травня, а це означає, що до старту сезону я ще встигну відновитися.
— Чим привабила пропозиція індонезійців?
— Клуб саме повернувся в елітний дивізіон чемпіонату Індонезії. Мене запевнили, що він має фінансову стабільність і всі умови для розвитку. До того ж я відчув довіру головного тренера.
"ПСС Слеман" має потужну підтримку. Сьогодні команда посідає друге місце в Індонезії за кількістю фанів — після представника столиці "Персія Джакарти". Коли ми грали товариський матч на Кубку Президента, за нас уболівали на трибунах 43 тисячі глядачів. Це при тому, що стадіон вміщає 40 тисяч.
— Чи є в індонезійському футболі обмеження щодо кількості легіонерів?
— У чемпіонаті Індонезії працює правило ліміту: у заявці однієї команди повинно фігурувати щонайбільше троє іноземців плюс один футболіст із паспортом азійської країни. Наразі у команді виступає бразилець Гільєрме Батата, який свого часу грав разом з Неймаром за юніорську збірну своєї країни, іспанець Альфонсо де ла Круз та аргентинець з іракським паспортом Браян Феррейра. І тепер ще я.
— Як вам рівень чемпіонату Індонезії?
— Нічим не поступається чемпіонату України. Більшість команд може нарівні грати проти середняків Української Прем'єр-ліги.
— А як щодо зарплат?
— У цьому випадку індонезійська першість переважає українську. Тут легіонерам платять не менше п'яти тисяч доларів на місяць.
— Розкажіть, що вас вразило у побуті та менталітеті нової країни.
— Я живу у Джок'якарті, це старовинне місто на острові Ява. Центр нагадує мегаполіс. Але відходиш на кількасот метрів – і бачиш екзотику: наприклад, багато ящірок, інших маленьких тварин, які нагадують варанів.
У Джок'якарті більше мотоциклів, ніж авто – таким чином місцеві намагаються боротися із заторами.
Найважче було призвичаїтися до місцевої кухні. Індонезійці їдять рис на сніданок, обід та вечерю. А ще в їхньому раціоні зовсім немає свинини, зате багато курятини. Уся їжа – дуже гостра. До речі, перед від'їздом з України мене лякали, що доведеться харчуватися зміями. Тепер знаю, що їх їдять тільки у селах.
Радимо до вашої уваги також розмову з першим українським чемпіоном Європи з карате.