Це — стратегія “еластичної стрічки”, яка дає змогу гнутися, але не ламатися, відзначають західні аналітики. Така стратегія контрастує із дев’ятимісячною битвою за Бахмут, де українські війська зазнали значних втрат у марній спробі втримати місто. Україна використовує цю стратегію, щоб виграти час, доки не буде краще озброєна і забезпечена. Докладніше про нову оборонну стратегію — у розмові з військовими експертами Олегом Ждановим, Владиславом Селезньовим та Олексієм Гетьманом.
— Наскільки виправдане застосування стратегії “еластичної стрічки” в нинішніх умовах?
● В. Селезньов:
— Вважаю перехід до такої стратегії доцільним. Маємо проводити оборонні дії так, шоб ворог зазнав якомога більших втрат, а ми — берегли життя та здоров’я наших військовослужбовців. Стратегія “еластичної стрічки” дає змогу використовувати маневр силами, особливості місцевості, інженерні фортифікації замість влаштовувати “м’ясорубку”, щоб досягти поставленої мети.
● О. Жданов:
— Для нас це найкраща на сьогодні стратегія ведення війни. Власне кажучи, йдеться про активну оборону — ми допускаємо втрату території заради збереження боєздатності частини підрозділів, а по змозі використовуємо моменти, щоб контратакувати і витісняти ворога з позицій, які він зайняв. Тут ми вибору поки що не маємо, адже сил та засобів для контрнаступальних операцій бракує.
● О. Гетьман:
— Стратегія “еластичної стрічки” не є якоюсь новітньою стратегією. Це те, що прописано у бойових статутах і навчальних посібниках із ведення бойових дій в обороні. Треба розуміти, що, крім позиційної оборони, яку тримають на побудованих фортифікаціях, є декілька видів активних оборонних дій.
Наприклад — маневрена оборона. Ідеться про те, що ми, коли ворог значно переважає, не тримаємося за якусь лінію фронту, а маневруємо, відходимо на певну відстань і завдаємо ударів у відповідь. Тоді лінія фронту, так би мовити, гнучка і фактично перетворюється на смугу. Є також мобільна оборона, коли ми навмисно відходимо, заманюючи ворога на певні ділянки, а після цього завдаємо ударів із флангів і проводимо контрнаступальні дії.
У нашому випадку стратегія “еластичної стрічки” виправдана, бо ми стримуємо більшу за чисельністю та за озброєнням армію з мінімальними втратами з нашого боку.
— Чи в кожному випадку, коли ворог тисне, варто відступати з позицій, чи все-таки іноді важливо триматися до останку?
● В. Селезньов:
— Що важливіше — квадратні кілометри нашої території чи життя воїнів? Очевидно, що життя наших воїнів. І для збереження їхнього життя можна поступатися певними територіями.
Проведення маневреної оборони дає змогу нам діяти максимально ефективно — знищувати велику кількість особового складу ворожої армії і водночас під прикриттям інженерних фортифікацій забезпечувати збереження життя та здоров’я наших військовослужбовців.
● О. Жданов:
— Рішення треба ухвалювати з огляду на місцевість і співвідношення сил та засобів. Для прикладу, Часів Яр — оперативно значуще місто. Якщо ворог захопить його, то володітиме панівними висотами, матиме можливості для маневру вогнем і для виходу на Костянтинівку, Дружківку та Краматорськ. Тобто Часів Яр — це ключова позиція, його треба тримати стільки, скільки зможемо. Не кажу, що треба робити з нього неприступну фортецю (у нас може не вистачити сил), але за можливості варто тримати.
Бахмут, навпаки, розташований у низині. Як наслідок, противник мав перевагу й постійно накривав нас вогнем, а ми в низині намагалися вести оборонний бій. Урешті-решт, росіяни стерли місто з лиця землі вогневими засобами, здебільшого дистанційними, потім пройшлися піхотними штурмами й зачистили місцевість, не рахуючись із втратами, бо життя солдата у них — це витратний матеріал.
— Коли ми можемо мати перевагу над ворогом, щоб відвоювати втрачені тепер території?
● В. Селезньов:
— Як бачимо на прикладі минулого року, навіть ті поставки озброєння та військової техніки, які були задекларовані нашими західними партнерами, не були повноцінними. А отже, торік ми не мали достатньої кількості ресурсів для реалізації місії щодо визволення нашої країни. Тому будемо звільняти території тоді, коли матимемо потрібну для цього кількість ресурсів. Коли це станеться, важко прогнозувати. Адже бачимо, як складно відбуваються процеси комунікації з нашими західними партнерами.
● О. Гетьман:
— Якщо ми відбиваємо позиції, які ворог зайняв декілька днів тому, це не означає, що ми перейшли у контрнаступ. Ні, ми тримаємо активну оборону. До контрнаступу ми лише готуємося. Найімовірніше, ми робитимемо ставку на звільнення півдня, точніше — тимчасово окупованого Криму. Але це буде після того, як ми відіб’ємо наступ, який росіяни розпочали у травні.
● О. Жданов:
— До переваги нам ще далеко. Єдине, про що можемо нині вести мову, — це про перехоплення ініціативи на полі бою, коли диктуватимемо умови ведення бойових дій. Перевагу ми можемо здобути тільки в озброєнні, у людському ресурсі, на жаль, ні.
Я думаю, що така перевага можлива тільки в другій половині літа. Поясню чому. З боєприпасами, які заходять в Україну, все просто. Ми найкоротшим шляхом намагаємося передати їх до військових частин, безпосередньо на лінію фронту. І тут не потрібно нічого, крім організації логістики.
Що стосується озброєння, то тут трохи важче. Треба не лише передати його до підрозділів, а й навчити людей застосовувати його. Надто тепер, коли армія у нас складається здебільшого з мобілізованих.