Російська Федерація, наголошують експерти, насправді не є федерацією, де кожен суб’єкт має однакові права та однаково впливає на долю країни. Це — жорстка унітарна держава, де росіяни панують над колись підкореними народами і постійно намагаються розширювати кордони. Насправді така собі імперія сучасного зразка. А всі без винятку імперії, як свідчить світова історія, зазнавали краху.
Що зазвичай спричиняло розпад імперій і чи справді Росію може чекати така доля? Дискутуємо на цю тему разом з істориками Олександром Алфьоровим та Олександром Палієм, філософом Петром Кралюком і директором Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД Сергієм Пархоменком.
— Чи було щось спільне у причинах руйнування імперіалістичних держав?
● С. Пархоменко:
— Так, у всіх випадках розпад імперій був спричинений загарбницькими війнами і програшем у них. СРСР розпався внаслідок поразки в Афганістані, Австрійська імперія — внаслідок поразки у Першій світовій війні, Третій Рейх та Японська імперія — унаслідок поразки у Другій світовій війні.
А от Російська імперія розпалася частково, хоча причиною також була Перша світова війна. Відстала економіка Росії приблизно на третьому році війни стала не витримувати, і цим сповна скористалися більшовики та національно-визвольні рухи на західних околицях імперії — маю на увазі Фінляндію, Польщу, країни Балтії.
До слова, Французька колоніальна імперія також впала через низку воєнних поразок, коли втратила Алжир та Індокитай. Меншою мірою це стосується Британської колоніальної імперії, хоча і в цьому випадку не варто недооцінювати національно-визвольні рухи народів Африки та Близького Сходу.
● О. Палій:
— Причини розпаду імперій насправді можуть бути різні. Для прикладу, основними чинниками краху Римської імперії були моральна криза та заохочення неробства у Римі, зокрема роздавання дармового хліба, що зробило безліч людей і ледачими, і амбітними водночас. Свою роль відіграли і громадянські війни у Римі, які зруйнували саме ті міста на півночі Італії, які берегли Рим від вторгнення. Також далося взнаки зростання ролі навколишніх народів.
Нацистська Німеччина та Німецька імперія 1918 року зазнали краху насамперед через те, що переобтяжили себе кількістю ворогів. Австрійська імперія, крім того, мала проблему браку австрійців як таких серед свого населення — її називали “клаптиковою”. До того ж ці національні “клаптики” були доволі розвинені, часто не менше, ніж австрійська частина імперії. У них не було мотивів триматися за імперію.
● О. Алфьоров:
— Кожна імперія проходить свій цикл життя: створення, розквіт та розпад. Причиною руйнації імперій насправді не є якісь несподівані кризи. Розпад — це тривалий процес. Йому зазвичай передує низка подій, наприклад, економічний занепад чи національно-визвольні рухи колонізованих народів. А кризи на кшталт поразки імперії у війні можуть пришвидшити цей процес.
Для Німецької імперії, яка існувала протягом 1871 — 1918 років, фатальною стала Перша світова війна. У цій війні імперія бачила можливість переділу територій на свою користь. Однак програла і втратила всі свої колонії. Як наслідок, була дуже виснажена економічно і поринула у кризу.
Із кризи країну витягнув уряд націонал-соціалістів на чолі з Гітлером. Тогочасні німці пам’ятали попередні успіхи на міжнародній арені і вважали себе приниженими через умови Версальського договору, який Німеччина підписала після Першої світової. Гітлер скористався цим — встановив свою диктаторську владу і сформував культ особистості. До краху Третього Рейху призвела Друга світова, яку гітлерівська Німеччина розпочала разом з Радянським Союзом за поділ сфер впливу у світі.
— Що підштовхнуло СРСР до розпаду?
● О. Палій:
— Радянський Союз фактично був неоімперією з тоталітарним режимом. Компартійна верхівка контролювала всі сфери життя суспільства, при цьому партія цілковито залежала від генерального секретаря, була єдиною дозволеною і не забезпечувала повного представництва народу у владі. Влада СРСР продовжувала політику Російської імперії — вела виснажливі війни, вдавалася до утисків населення та репресій, до спроб підкорити і знищити цілі народи.
Основними причинами краху СРСР я б назвав украй неефективну економічну модель, нерівномірний розвиток у регіонах, тоталітарний характер влади, техногенні катастрофи. Усе це спричинило зростання невдоволення серед населення, розвиток національних рухів і відокремлення республік. А свідоме нищення ініціативи в “совку” призвело до того, що його нікому було рятувати.
— Чи можна вважати сучасну Росію імперією?
● О. Алфьоров:
— Так. Нагадаю, що Російська імперія, а фактично Московське царство, що його проголосив імперією Петро І, розпалася у 1917 році. Залишки цієї імперії збереглися в Радянському Союзі і, коли краху зазнав СРСР, законсервувалися в межах сьогоднішньої Російської Федерації. Тобто Росія є імперією новітнього зразка, що підкорює чужі землі, народи й культури, на які не має права.
З часів розпаду СРСР Росія розпалила вісім збройних конфліктів. Війна — важлива частина російської ідеології. Представники влади РФ часто кажуть “можем павтаріть” і прагнуть повернення “ісконно рускіх” земель, що насправді є загарбанням та окупацією територій незалежних держав. Ще одна ознака імперського нутра РФ — штучні вибори. Там немає здорової конкуренції за владу. Понад двадцять років панує диктаторський режим, склався культ особи Путіна, його вважають єдино можливим президентом і з ним ототожнюють цілу країну. Це саме те, що скидається на причини деградації і розпаду СРСР.
— Наскільки ймовірний розпад Російської Федерації?
● П. Кралюк:
— Після розпаду Радянського Союзу у 1991 році деякі регіони на території Росії намагалися здобути незалежність. Однак ці процеси вдалося зупинити за допомогою економічного чинника — Москва стала одержувати доволі хороші доходи від продажу вуглеводнів і зуміла “задобрити” регіони.
Зауважу, свого часу Чечня прагнула від’єднатися від Росії. Проте нинішнє чеченське керівництво гаряче підтримує Путіна. Можемо говорити, що чеченці є одними з найвідданіших імперців. Не всі, якась частина перебуває в опозиції до Кадирова, але основна маса все-таки підтримує нинішнє російське керівництво. Або візьмімо Дагестан. Це республіка, де мало етнічних росіян. Недавно там були певні заворушення. Однак загалом ця республіка, принаймні її керівництво, демонструє відданість російській владі.
Як бачимо, етнічні околиці Росії загалом лояльні до Кремля. Понад те, інші етноси, які могли б вимагати незалежності і виступати в опозиції до Путіна, не демонструють активності. Як відомо, на території нинішньої Росії проживає велика частина українців. Більшість з них — подобається нам це чи ні — підтримує політику Путіна. Одним з найлояльніших регіонів РФ є Кубань, де живуть етнічні українці. І вони нині воюють проти нас...
На жаль, Україна ніколи не використовувала і не використовує фактора етнічних українців у Росії. Якби ми його використовували, ситуація була б іншою — ми могли б впливати на Росію і на російську політику.
— За яких умов Росія може зазнати краху?
● П. Кралюк:
— РФ може розпастися, якщо зазнає поразки у війні. На жаль, на сьогодні ситуація складається не найкраще для нас. Є держави, які так чи інакше підтримують Росію. Передусім — Китай, певною мірою — Індія. Це великі економічні й людські потуги. Важливо, як поведуться надалі США та країни Європи, чи зуміють вони підкосити Російську Федерацію.
Якщо Росія зазнає поразки у військовому та економічному сенсах, тоді внутрішні зв’язки там почнуть рватися. До речі, бунт Пригожина показав, що влада в РФ не така вже й сильна. І якби він дійшов до Москви, то хто знає, як далі розвивалися б події.
● О. Палій:
— Росія безумовно розпадеться, бо народ, що її населяє, не створює нічого, крім визиску і проблем. До того ж Росія ізолювала себе від світової економіки, що зробило її вкрай неефективною економічно.
● С. Пархоменко:
— Припускаю, що Росія може розпастися років за шістьсім. Ймовірно, вирішальним чинником стане китайсько-тайванська війна. Перевівши увагу на Тайвань, КНР істотно зменшить фінансову допомогу РФ. Та й на Пекін, вочевидь, чекатимуть неприємні санкції. Вони не зламають економіки Китаю, але не дадуть воювати на два фронти, тобто позбавлять змоги допомагати Росії. Якщо Піднебесна програє війну, це спричинить у ній політичну турбулентність, протести, революції, а потім і громадянську війну. Величезні потоки китайських біженців ринуть до Росії. Як наслідок, виникне конфлікт уже між росіянами і китайськими біженцями.
Тому першим регіоном “на вихід” з РФ стане саме Далекий Схід. Невдоволені політикою дружби Москви й Пекіну, місцеві еліти проголосять суверенітет далекосхідного краю, створять загони самооборони і будуть відбиватися від китайських мігрантів. Другим макрорегіоном “на вихід” може бути Кавказ. Але почнеться все не в Чечні, а в Дагестані — найбільш фундаменталістському в релігійному сенсі регіоні Кавказу. Далі буде Інгушетія, і лише потім — Ічкерія.