Польща підготує українських добровольців та забезпечить їх спорядженням, повідомив міністр закордонних справ країни Радослав Сікорський. Згодом людей відправлять до України з правом повернутися до Польщі після ротації. “Якби кожна європейська країна так робила, то в Україні було б кілька нових бригад”, — зазначив урядовець.
Водночас Третя окрема штурмова бригада проведе цього літа рекрутингові заходи за кордоном. Бійці, які брали участь у боях у Бахмуті, Авдіївці і на Харківщині, планують зустрітися з українцями у Варшаві, Вроцлаві, Берлін, Гамбурзі, Роттердамі, Брюсселі, Празі, Вільнюсі та інших містах. “Усі ми — українці. Але ніде ми не будемо жити так, як вдома. Це шанс дізнатися більше про Третю штурмову і знайти своє місце в цій боротьбі”, — йдеться у повідомленні Третьої ОШБр.
Тему рекрутингу за кордоном обговорюємо разом з військовим експертом, полковником запасу ЗСУ Олегом Ждановим, співголовою Громадської ініціативи “Права справа” Дмитром Снєгирьовим та ветераном російсько-української війни Олегом Симорозом.
— Як вважаєте, чому українці готові вступати до лав ЗСУ в Польщі та не поспішають йти до війська в Україні?
● Д. Снєгирьов:
— Нині на території західних країн перебуває близько 400 — 500 тисяч осіб призовного віку (тут не враховуємо осіб, які не підлягають мобілізації, — багатодітних батьків, осіб з інвалідністю, студентів і так далі). Зрозуміло, що не всі з них ухилянти, які перепливли Тису чи покинули терени України незаконним шляхом. Значна частина чоловіків із тих чи інших причин, передовсім економічних, виїхала за кордон ще до початку широкомасштабної війни. Хтось повернувся на момент вторгнення, хтось — ні.
Тепер уряд Польщі дає їм можливість вступити до добровольчого легіону. Причому акцент робить на тому, що охочі пройдуть підготовку під керівництвом фахових інструкторів і будуть оснащені сучасними зразками техніки. Це доволі серйозний стимул для мотивованих людей зголоситися на мобілізаційні заходи, які оголошено.
— Що не так із нашою мобілізацією?
● Д. Снєгирьов:
— Багато хто не повертається в Україну, бо побоюється свавілля представників ТЦК — так званої “бусифікації”, коли людей садять у бус, везуть до центру комплектування, на полігон і далі їх, добре не підготовлених, відправляють на передову.
Це пережиток радянських військкоматів, які давали показники. У владі заявляють: “Ми мобілізували за один місяць більше людей, ніж за пів року”. Чим тут вихвалятися, якщо водночас виходить президент і каже, що в нас декілька бригад узагалі не озброєні. Не розумію, який сенс проведення примусових мобілізаційних заходів, якщо ви не маєте можливості підготувати тих, кого мобілізуєте?!
Не секрет також, що проходження військово-лікарської комісії у центрах комплектування часто перетворюється на формальність. Людей зі серйозними вадами здоров’я відправляють у бойову частину, а там виявляється, що вони не можуть брати участь безпосередньо у бойових діях. Як наслідок, цих мобілізованих скеровують у підрозділи забезпечення або взагалі комісують. До слова, були заяви командирів про те, що з десяти мобілізованих лише чотири — максимум п’ять можуть виконувати бойові завдання.
● О. Жданов:
— Люди за кордоном зголошуються йти до лав ЗСУ, бо розуміють: мобілізації їм не уникнути. Хтось, для прикладу, хоче одержати консульські послуги, а оновити військово-облікові дані через електронний додаток не може, бо у базі “Оберіг” його даних немає. У такому випадку треба їхати в Україну і звертатися до ТЦК.
Крім того, для осіб, які виїхали незаконно, можуть запровадити правову відповідальність. Принаймні чутки про такі інціативи на рівні Верховної Ради були. Ті, хто незаконно перетнув кордон, розуміють, що краще повертатися тепер, коли тобі не загрожує покарання. Такі люди воліють йти в Український легіон, бо там екіпірують за стандартами НАТО, а не так, як в Україні. Як відомо, в нас мобілізовані часто власним коштом купують якісний бронежилет і кевларовий шолом, бо те спорядження, що їм видають, не підходить. А ще люди усвідомлюють: навчання за натівськими стандартами займе більше часу, ніж вишкіл в Україні, отже, можна відтермінувати своє приєднання до лав ЗСУ.
● О. Симороз:
— Певен, у Польщі зовсім інші підходи до рекрутингу, до навчання. Люди розуміють, що у них будуть кращі умови вишколу і кращі навички, якщо вступлять до добровольчого легіону там, аніж потраплять після мобілізації на полігон в Україні.
На жаль, у нас серйозною проблемою залишається слабенька військова підготовка. Багато моїх друзів, які мобілізовувалися і проходили КМБ (курс молодого бійця. — Авт.), тобто місячну підготовку перед відправленням у бригаду, розповідали про старі, ще радянські стандарти навчання, коли новобранці незрозуміло чим займаються і не набувають належних навичок. Тож коли вони потрапляють у бойовий підрозділ, потрібна ще купа часу і ресурсу, щоб їх донавчати чи перенавчати.
Не секрет, що у ТЦК не вміють, даруйте, адекватно набирати людей, оцінювати, на яких посадах вони могли б служити. Ще гірше, коли людина має вузьку професію, яка є дефіцитною у Збройних силах, а ТЦК ігнорує це. Замість того щоб закрити потреби у бухгалтерах, юристах, айтівцях, людину відправляють на якусь абсолютно іншу посаду.
Загалом у ситуації зі створенням Українського легіону у Польщі бачимо, що насправді не все так погано, — люди готові йти добровільно служити. Це свідчення того, що час змінювати підходи у мобілізації та навчанні. Практику рекрутингових центрів, які добре зарекомендували себе у деяких бригадах ЗСУ, треба поширювати на всі підрозділи української армії. Це не якесь ноу-хау — так працюють країни Північноатлантичного альянсу. Зауважу, що загальне навчання військових слабше, ніж навчання для конкретного підрозділу, куди приходить людина.
— Чому деякі українські військові підрозділи, як-от Третя ОШБр, готові проводити рекрутинг у європейських країнах?
● О. Симороз:
— Думаю, вони побачили мобілізаційний потенціал за кордоном. Зрозуміли, що не всі ухилянти і що там є з ким говорити.
● О. Жданов:
— Річ у тім, що якість мобілізаційного ресурсу за кордоном вища, ніж в Україні. Що маю на увазі? На заробітки виїжджають здебільшого молоді, активні, здорові чоловіки, а не ті, кому вже під 60. Молодь може якісніше виконувати бойові завдання. Саме її хоче бачити у своїх лавах командування наших військових підрозділів.