Одна з найпопулярніших українських рок-груп вирушила в європейське турне. Тарас Тополя і його музиканти виступлять у Великій Британії, Німеччині, Франції та інших країнах. На цих концертах, звичайно, звучатиме їхній новий суперхіт — “Фортеця Бахмут”, відео до якого вже зібрало на YouTube 3,5 мільйона переглядів...
— Текст цієї пісні я написав буквально за добу, якщо конкретніше — за декілька годин, — каже “Експресу” 35-річний співак. — Музику ж Сергій Вусик створив заздалегідь, а потім вона була лише доаранжована... “Фортеця Бахмут” — концентрована емоція того, що “Антитіла” прожили на передовій. Це монолог воїна, адресований побратимові. Власне, пісня насамперед написана для тих, хто нині бореться на “нулі”.
— Ви мали можливість представити її у Сан-Ремо. Це — найбільший італійський фестиваль. Гламурний, пафосний, снобістський... Приїхавши туди з країни, де йде війна, фактично з фронту, як ви почувались серед такої публіки?
— А ми не перетиналися. (Усміхається). Бачили ту публіку, про яку ви кажете, тільки зі сцени, в залі. Організатори ж дуже щиро й відкрито нам допомагали. Причому дали змогу не лише заспівати, донести певний посил, але й сказати декілька слів опісля. Знаю, що наш виступ і звернення президента Зеленського, яке зачитали на фестивалі, спричинили бурхливу реакцію в італійському суспільстві. І це добре, бо була нагода ще раз артикулювати, хто в цій війні на світлому боці, чому вона взагалі відбувається та навіщо нас підтримувати.
— Кліп до “Фортеці Бахмут”, як відомо, ви знімали на передовій. Те, що в кадрі, глядачі можуть побачити, а що залишилось поза ним?
— Ну, там гармата зламалася одразу (усміхається), тому довелося її ремонтувати. Звичайно, що це не увійшло в кадр. Але таке трапляється... Адже ті закордонні гаубиці розраховані на меншу інтенсивність бою. Наші ж артилеристи вимушені працювати по цілях максимально швидко й максимально багато. Тому іноді стаються подібні ексцеси...
Усі учасники зйомок, що відбувались безпосередньо в Бахмуті, неабияк ризикували. Адже прилетіти у відповідь могло в будь-який момент. Тим паче, що хлопці (бойовий підрозділ 59-го гаубичного артдивізіону 45-ї окремої артилерійської бригади) працювали багато та з однієї точки. Проте ніхто з команди “задню” не увімкнув. Усі викладались на повну.
Усі учасники зйомок, що відбувались безпосередньо в Бахмуті, неабияк ризикували. Адже прилетіти у відповідь могло в будь-який момент.
— Якщо не секрет, де ви будете 24 лютого? Тобто в річницю початку повномасштабного вторгнення...
— У Лондоні. Посол США робить у своїй резиденції в англійській столиці захід, присвячений, власне, річниці війни в Україні. І ми будемо там виступати. Опісля ж — на Трафальгарській площі, де пройде концерт. Хто ще братиме участь, наразі не знаю... Вважаю, чудово, що і Велика Британія, і Америка продовжують допомагати Україні. І ті акції, що відбуватимуться 24 лютого, дуже символічні. Вони ще раз вказують, що з нами пліч-о-пліч стоять потужні країни й що принципи та цінності у нас однакові.
— З Лондона стартує ваше турне, в рамках якого ви відвідаєте чимало країн і міст. А де вас почують уперше?
— У Чехії, наприклад, а також в Ізраїлі й Польщі. В останній країні ми вже виступали, але з сольним концертом — уперше. До речі, можливо, на знак поваги виконаємо одну-дві пісні польською мовою. Побачимо... А восени продовжимо турне за океаном — у Канаді й США.
— Тож до дружини і дітей наразі не доїдете?
— Ну, я ж можу доїхати не обов’язково з концертами. (Усміхається). Нині раз на два-три дні ми виходимо на відеозв’язок. Коли спілкуюся з Оленою, тоді й з Марком та Романом. Щоправда, іноді вони такі заклопотані, що їм не дуже цікаво говорити з татом. І це чудово (усміхається), якщо діти чимось зайняті.
— Для багатьох ви стали людиною, яка неабияк мотивує. А що чи хто мотивує вас?
— Це залежить від ситуації. Іноді мотивують лють та загострене відчуття справедливості. Іноді — чиїсь вчинки, що показують найкращі чесноти. І ти тоді думаєш: варто боротися, якщо у нас є такі люди. Іноді мотивують діти й кохана дружина. Іноді — жага до творчості, бо ще багато чого треба сказати, тобто заспівати.
Часто також мотивує наш президент, яким я дуже пишаюся... А ще — побратими, котрі сьогодні на передовій. Як і ті, що відійшли на щиті й уже ніколи не повернуться. Ти розумієш, що вони заплатили найвищу ціну, віддавши своє життя. Це не можна так просто забути й стерти. Ні, за Україну треба боротися!
— Тарасе, а як би ви продовжили речення: “Ми переможемо, тому що...”?
— У нас немає інших варіантів... Знаєте, я з перших днів вважав, відчував і розумів, що у нашої країни місія — здолати цього левіафана. Нам визначена така доля! Я переконаний, що Бог-творець дає випробовування лише тим, хто має силу їх пройти. Ось наш народ дозрів до того, щоб виконувати свою історичну місію. Без перебільшення... Тому ми переможемо!
