● Ірма Вітовська, акторка театру та кіно, продюсерка, громадська діячка:
— Це дуже поганий знак. На мою думку, українська візія на цій події була абсолютно відсутня. Ні посилів, ні сигналів, нічого про Україну! Створилося таке враження, що нас просто не існує... У фільмі про Навального немає України абсолютно! І зі сцени нічого не прозвучало про нас. Все це свідчить про подвійні стандарти й про те, що російське лобі досі присутнє.
А ось ці сині стрічечки, які одягнули деякі актори? Мовляв, вони солідарні з усіма біженцями. Після того, як фільм про Навального отримав премію, постає запитання: а яким біженцям ви співчуваєте? Адже виходить, що біженці — це і росіяни, які начебто тікають від режиму Путіна. Це фарисейство! На жаль, чіткі акценти розмиваються — хто агресор, а хто жертва? І все це відбувається під час геноциду в нашій країні. Це дуже погана історія.
Фото facebook.com/kondratjukigor
● Ігор Кондратюк, продюсер, телеведучий:
— А я погоджуюся з думкою, що перемога стрічки про Навального — на користь Україні. Не треба думати, що всі за нас завжди й скрізь, і що нам винен увесь світ. Треба шукати у будь-якій події, яка, здавалося б, відбулась не на нашу користь, плюси. А плюс полягає у тому, що вручення нагороди фільму про Навального ще раз доводить, що в Росії — диктатура. І це для нас добре. А те, що не дали нагороду українській стрічці (мова про фільм “Будинок зі скалок”, який теж був номінований. — Авт.) — нічого, у нас обов’язково буде ще “Оскар”.
Водночас я зовсім не розумію, чому голлівудські кіноакадеміки так не хотіли, щоб на церемонії виступив онлайн Володимир Зеленський. Це ж їхній колега, котрий став президентом країни, яка бореться з ядерною державою. Це абсолютно голлівудський сценарій. Але ні, вони не дають йому слова, нібито через те, що ця церемонія вручення — подія позаполітична. Але Юлії Навальній — дружині опозиціонера — чомусь слово дали…
Фото надане співрозмовником
● Микола Береза, актор, режисер:
— Те, що сталось, не вкладається у голові. Не знаю, чим керувалися люди, які приймали таке рішення. А головне запитання — як узагалі допустили цю кінострічку про Навального до “Оскара”? Як росіян допускають до таких топових подій і ще й дають нагороди? І мені байдуже, чи опозиція це, чи ні. Росіяни для мене — усі на одне лице. Чи може адекватна людина порівнювати Крим з бутербродом? (у 2014 році, відповідаючи на запитання щодо повернення Криму Україні, Навальний сказав: “Крим — це бутерброд із ковбасою, чи що, щоб його туди-сюди повертати? — Авт.). Для чого тепер таким людям давати кредит довіри ще й від таких авторитетних інституцій?.. Не розумію.
