У Верховній Раді наразі працює вдесятеро більше помічників, ніж народних депутатів, — 4424. Переважна більшість із них (3295) — на громадських засадах, 1159 — за строковим трудовим договором на постійній основі, 67 — теж за строковим трудовим договором, але суміщають це з іншою роботою, йдеться в аналізі руху “Чесно”.
— В українському парламенті першого скликання народний депутат мав лише два помічники, які офіційно рахувалися на державній службі. А тепер — у середньому аж 11, — коментує Олександр Саліженко, парламентський аналітик руху “Чесно”. — Наразі місячний фонд оплати праці помічників одного народного депутата становить 132,6 тисячі гривень. А вже парламентар на власний розсуд визначає, як розподіляти ці кошти — на одного чи, скажімо, на чотирьох. Але в помічники до нардепів йдуть не тільки заради зарплати. Посвідчення помічника відчиняє двері багатьох державних установ та владних кабінетів. Ну і є ще такий важливий нюанс: кожен депутат може забронювати від мобілізації двох помічників, котрі працюють у нього на платній основі. Та й ті, хто працює на громадських засадах, за наявності статусу помічника нардепа, мабуть, без проблем можуть уникнути призову.
— Скільки бюджетних коштів загалом витрачається на утримання помічників та чи потрібна така їх кількість?
— Якщо врахувати, що в парламенті наразі працює 401 депутат, то щомісячно загальний фонд оплати праці їхніх офіційних помічників сягає понад 53 мільйони гривень. Навіть попри те, що дехто з депутатів каже, що фінансово його помічників забезпечує партія або фракція у Верховній Раді, це досить велика сума. І, безумовно, такої кількості помічників не потрібно. Але й без них депутат не зможе виконувати належним чином покладені на нього обов’язки. На мою думку, законодавчо треба установити, що народний обранець може мати не більше як 10 помічників.
Загалом, у будь-якій країні з розвиненою парламентською демократією помічники депутатів — це нормальна практика. Але ж, даруйте, не в такій кількості, як у нас. Тому на шляху до євроінтеграції маємо врахувати, що помічниками депутатів повинні бути фахові люди, котрі допомагають парламентарю розв’язувати нагальні проблеми. Це має бути звичайна робота на користь виборців, а не заради статусу й отримання перепустки у владні кабінети.
До слова, чимало колишніх помічників нині стали депутатами. Наприклад, голова комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев свого часу був помічником у колишнього регіонала Володимира Сівковича. А спікер парламенту Руслан Стефанчук починав свою депутатську кар’єру з помічника Степана Кубіва. Є помічники, які працюють у парламенті декілька скликань підряд, і навіть цілі родини помічників нардепів. Скажімо, донедавна у нардепів з фракції ОПЗЖ Григорія Мамки та Михайла Макаренка помічниками за трудовим договором були Віталій Джердж та його син Тарас. Зокрема, Джердж-старший був помічником депутатів низки скликань від Партії регіонів, БЮТ та ОПЗЖ. Його брат Сергій Джердж також працював помічником у ВРУ 7-го та 8-го скликань на громадських засадах у Бориса Тарасюка. Дружина нардепа декількох скликань та екслідера партії УКРОП Тараса Батенка — Катерина — працює за трудовим договором помічницею колеги по депутатській групі “За майбутнє” Ірини Констанкевич. А раніше працювала помічницею нардепа від “Слуги народу” Івана Калаура й представника “Батьківщини” Василя Позиняка.