30 жовтня 2017 року пішла із життя українка чеченського походження, екс-бійчиня добровольчого батальйону “Київ-2” Аміна Окуєва. Окуєву розстріляли, коли вона разом з чоловіком пересувалась автомобілем в районі села Глеваха на Київщині, пише Експрес-онлайн.
Громадянська позиція
Аміна Окуєва народилася 1983 року в Одесі. Як сама розповідала, її біологічний батько був чеченцем, мати — полькою з Північного Кавказу. Разом з родиною мешкала у Москві та Грозному. З 1999 року брала участь у Другій чеченській війні на боці Чеченської Республіки Ічкерія. До України повернулася 2003 року. Навчалася в Одеському медичному університеті за спеціалізацією “загальна хірургія”. Після здобуття вищої освіти працювала лікарем-інтерном в Одесі.
У період Євромайдану входила до Самооборони — була лікарем 8-ї Афганської сотні. З початком війни на сході України, у липні 2014 року, вступила до лав батальйону “Київ-2”. За документами — була фельдшером. Проте, як розповідала сама Аміна, медицині часу приділяла мало. Чому? Бо брала участь в обороні Дебальцевого — виконувала бойові завдання поблизу Чорнухиного на Луганщині.
Згодом Окуєва поповнила лави батальйону "Золоті ворота”. Долучилась до створення миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва. Була його прес-офіцером. Домагалася надання батальйону офіційного статусу від МВС України.
Спробувала свої сили у парламентських виборах 2014 року. Балотувалася як самовисуванка в одномандатному виборчому окрузі № 136 (Суворовський район Одеси). Однак до Верховної Ради України VIII скликання не потрапила. Отримала лише 3,72 % голосів виборців (9 місце в окрузі).
Особисте життя
Аміна Окуєва була двічі у шлюбі. Першим її чоловіком був Іса Мустафінов. Він помер на початку 2000-х.
Другий чоловік — Іслам Тухашев (прізвище за документами — Окуєв), депортований з України за порушення режиму перебування іноземців та пізніше засуджений у Росії до довічного ув'язнення за вбивство співробітників російських спецслужб в Інгушетії.
З Адамом Осмаєвим, який переховувався в Україні від переслідувань російських спецслужб та кадировців, познайомилася 2009 року. Офіційно у шлюбі з ним не перебувала. Виховувала сина 2002 року народження.
За крок від смерті
1 червня 2017 року на вулиці Кирилівській у Києві на подружжя Адама Осмаєва та Аміни Окуєвої було скоєно замах. Нападник, вдаючи зі себе журналіста французького видання Le Monde і спілкуючись із парою в автомобілі, відкрив вогонь. Як наслідок, Осмаєв зазнав серйозних поранень. Аміна не постраждала. Понад те, зуміла чотири рази поцілити в кілера, що дозволило правоохоронцям його затримати.
За словами Окуєвої, до замаху вони з чоловіком тричі зустрічалися з кілером, оскільки він відрекомендовувався журналістом, який готує матеріал про подружжя. За даними МВС, кілером може бути особа, пов'язана з главою Чечні Рамзаном Кадировим. Кілер мав при собі документи на ім'я громадянина України Дакара Олександра Вінустовича, але пізніше був упізнаний як Артур Денісултанов (Курмакаєв).
Трагічна загибель
Другий замах на життя Окуєвої став фатальним. Аміна загинула 30 жовтня 2017 року неподалік Глевахи у Київській області. Тоді на автомобіль, в якому вона перебувала разом з чоловіком, було скоєно диверсійний напад. Адам Осмаєв зазнав поранень, але вижив. Згідно з версією МВС України, за вбивством Окуєвої стоять російські спецслужби або чеченські військові.
Аміну Окуєву поховали у Дніпрі поруч із могилою Іси Мунаєва, відповідно до її заповіту. Від публічної церемонії прощання родина загиблої відмовилася, побоюючись, що захід може стати мішенню для терористів, а сам похорон відбувався під охороною.
Через рік після вбивства Окуєвої і замаху на Осмаєва слідство зайшов в глухий кут. Осмаєв заявляє, що російський слід у діях Денісултанова не доведено, бо він змінив свої свідчення. Спочатку ніби зізнавався, що вказівку дали з Москви Кадирову, а Кадиров — своїм людям, зокрема йому. Убивцю досі не покарано.
Переконання
2000 року Аміна Окуєва прийняла іслам. Згідно з особистими релігійними переконаннями, носила хіджаб. Мотивом участі у війні на Донбасі для неї була переконаність у тому, що Росія є спільним ворогом українців і чеченців. Після завершення війни планувала пов'язати своє життя з військовою справою як медик або учасник миротворчої місії.
Разом з чоловіком Адамом Осмаєвим активно обстоювала ідею визволення Ічкерії від окупації та відновлення її незалежності. Брала участь в житті чеченської діаспори.
Цитати
Про події на Майдані. "У грудні на Майдані я хотіла попередити людей щодо Росії. Янукович — це, лялька, яку смикають за мотузки. За всім за цим стоїть Путін. Я хотіла пояснити людям, хто є головним ворогом, першоджерелом цієї проблеми, проти якої ми вийшли на Майдан".
Про війну в Україні. "Війна, яка нині триває, має багато шансів на поширення. Головна держава-терорист у світі — це Росія. Це війна проти російських окупантів, російських терористів, і в цьому сенсі це антитерористична операція. Це дуже добре озброєні терористи”.
Про погрози. "В Одесі є такий вислів: “Не дочекаєтеся”. Російські блогери називають мене “чеченською терористкою”. Практично щодня у Фейсбуці й Твіттері я отримую погрози від чеченців, що живуть в Росії та віддані авторитарному лідерові Чечні Рамзану Кадирову. Але мене це не лякає. У нас постійно з’являється інформація про те, що і з боку російських спецслужб, і з боку кадирівських формувань є замовлення нас убити. Тому, звичайно, ми завжди на сторожі, не розслабляємося, завжди намагаємося один одного прикривати та завжди озброєні".
