В одному дослідженні соціологів лідирує Тимошенко, а Порошенко пасе задніх, пише газета Експрес. В іншому — перше місце електорат віддає Зеленському, а Тимошенко уже відчутно йому поступається. Аж ось — перший Кошулинський, хоча в іншому дослідженні він — серед аутсайдерів.
Чому так відбувається?
Дані про реальну картину виборчих симпатій істотно різняться неспроста. Експерти підтверджують, що напередодні виборів деякі потенційні й уже зареєстровані кандидати на посаду Президента намагаються вплинути на виборця саме з допомогою соціологічних досліджень.
“Поширення наперед продуманих результатів соцопитувань може мати просту мету — спонукати людей голосувати за тих кандидатів, у яких начебто найбільші шанси на перемогу, — каже Дмитро Бачевський, політолог. — Виборцеві намагаються підказати, за кого голосувати, щоби його голос буцімто не пропав”.
Як це працює? Уявіть собі: ви купуєте в супермаркеті молоко. На холодильнику висить табличка: “За даними Асоціації здорових українців, 80 відсотків людей, які не мають проблем з самопочуттям, обирають молоко марки “Солоденька корівка”, бо воно — найкорисніше”. Вартість цього молока — плюс-мінус така сама, як й інших марок. Яке купити? “Візьму-но я “Солоденьку корівку”, якщо аж 80 відсотків здорових людей їй довіряють”.
Вловили думку? Так само і з виборами. Маніпулятори розраховують на таку логіку виборця: якщо більшість людей підтримує кандидата А, то, мабуть, і мені варто його підтримати — недарма ж стільки українців йому довіряє!
Або ж інша ситуація: “Хочу, щоби переміг кандидат Б, але він — на останньому місці, згідно з даними соціологічних досліджень. Не буду за нього голосувати, щоби не змарнувати голосу. Краще проголосую за когось з лідерів — оберу того, хто найбільше подобається, хоча насправді не симпатизую нікому”.
Думкою виборців маніпулюють. Американський вчений, професор, автор книжки “Маніпуляція свідомістю” Герберт Шіллер характеризує це явище як приховане програмування думок, намірів, почуттів, ставлення, поведінки.
“Ілюзія перемоги певного кандидата створюється з простою метою — виборець не хоче голосувати за того, хто має мало шансів перемогти, — коментує Олександр Оксимець, журналіст інтернет-видання “Тексти”. — Фальшиву соціологію масово тиражують ЗМІ: почасти через непрофесійність, почасти — через бажання заробити, хоча й нечесно. Псевдосоціологи зі стелі беруть потрібні рейтинги клієнтам. В Україні є цілий ринок таких сумнівних служб”.
— Справді, нікому не відомі нібито соціологічні компанії маніпулюють суспільною свідомістю та настроями виборців, подаючи недостовірну інформацію, викривлюючи результати рейтингів, а іноді малюючи тому чи іншому кандидатові великий рівень довіри, — вважає Михайло Басараб, кандидат політичних наук.
— Як просувають псевдорейтинги?
— До їх обговорення запрошують проплачених експертів, журналістів, які аналізують результати фейкових досліджень як реальні, — продовжує Дмитро Бачевський. — І, як показує практика, згодом частина виборців таки голосує за того, хто, згідно з псевдодослідженнями, має найбільші шанси на перемогу.
— Аналітики “Текстів” зібрали в єдину базу практично всі публічно оголошені результати соцопитувань за останні п’ятнадцять років. У цьому списку — 80 явно фіктивних або сумнівних соціологічних служб, — додає Олександр Оксимець. — Чимало з них діяли лише на якихось одних виборах. На кожних наступних з’являються нові назви. Ми вже помітили майже 10 нових компаній, що працюють перед цьогорічною президентською кампанією.
Детальніше про те, як проводять такі соціологічні дослідження, скільки вони коштують і як відрізнити справжні від маніпулятивних — у новому номері газети Експрес.
