Припускають, що це тіла зниклих безвісти українських військовослужбовців.
“Такі поховання є в Дніпрі, Запоріжжі та Старобільську, - каже у коментарі газеті Експрес Ярослав Жилкін, керівник пошукової місії “Чорний тюльпан”. - Для ідентифікації загиблих їхні тіла доставляють в бюро судово-медичної експертизи. Там реєструють надходження невстановленого тіла. Його оглядає та описує експерт, після чого слідчий відкриває кримінальне провадження. Тоді за загальною процедурою відбувається процес ідентифікації - огляд та опис речей, які були при ньому, встановлення обставин смерті. Опісля - забір зразків ДНК, які передають в центральний облік генетичних ознак людини.
Разом з тим родичі зниклих безвісти здають свої зразки ДНК для порівняння. Як правило, беруть зразки матері. Якщо виявляють збіг хоча б на 50%, роблять додаткові дослідження зі зразками іншого родича, наприклад, батька. Уся ця процедура може тривати декілька років.
Щоправда, бувають різні випадки. Якось у матері безвісти зник син. Слідчий запропонував здати зразок ДНК. Вона зробила це. На результат чекала два чи три роки. Її почали додатково розпитувати і з'ясували, що ця жінка - не рідна матір, а свого часу всиновила дитину. І син про це нічого не знав.
Зрозуміло, що жодна експертиза ДНК не могла виявити цього бійця серед знайдених тіл. Це вдалося зробити лише після того, як відшукали біологічну матір зниклого безвісти солдата”.
До слова, перепоховання загиблого дозволене після ексгумації тіла. Його ховають там, де вкажуть родичі.
“Трапляється, що ідентифікація відбулася, але родичі продовжують вірити, що боєць ще живий, - каже Ярослав Жилкін. - У такому випадку загиблому все одно присвоюється ім’я, яке встановлене ідентифікацією, і замість таблички з написом “тимчасово невідомий герой України” на могилі встановлюють табличку з відповідним іменем”.
Ярослав Жилкін пригадує випадок, коли під Новокатеринівкою знайшли останки декількох загиблих. Їхні тіла згоріли. За залишками бронежилетів і зброї пошуковці зрозуміли, що там було сім або вісім людей.
“Тоді ДНК не було з чого виділяти. Відрізнити, де чиї останки, було просто неможливо. Навіть прах загиблих героїв не могли віддати родичам… На жаль, як свідчить мій досвід, знайти всіх безвісти зниклих на війні не вдається. Як це не сумно, завжди хтось навічно залишається невідомим солдатом”, - констатує Ярослав Жилкін.
Нагадаємо, 31 січня у селі Широка Дача Широківського району Дніпропетровської області перепоховали сержанта 17-ї окремої танкової бригади Олега Алексанича. Він загинув ще 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла. Після важкого поранення боєць залишився на полі бою. Тільки згодом його тіло евакуювали. Раніше на тілі бійця, як повідомив Ярослав Жилкін, знайшли військовий квиток, але його остаточна ідентифікація відбулася тільки зараз - за зразками ДНК.