Мінфін назичив рекордну суму — 286 мільярдів гривень, тобто понад 10 млрд доларів. Із них 174 млрд гривень узяли в борг на внутрішньому ринку, 112 млрд — на зовнішніх.
Чому і в кого Україна позичає? Розпитуємо економіста Віктора Скаршевського та заступника керівника Стратегічної групи радників з підтримки реформ Павла Кухту.
— Куди йдуть позичені гроші?
В. Скаршевський:
— На покриття дефіциту бюджету і повернення попередніх боргів.
П. Кухта:
— Більшість держав світу практикують нові запозичення для рефінансування старих.
— Як саме держава позичає гроші на внутрішньому ринку?
В. Скаршевський:
— За допомогою гривневих та валютних облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Їх купують переважно банки. А останнім часом — і фізичні особи. На початку минулого року доларові ОВДП пропонували під 5% річних, а вже наприкінці — під 7,5%. Тобто, щоби віддати старі борги, ми беремо нові, але вже набагато дорожчі.
— У кого уряд позичав торік на зовнішніх ринках? I під які відсотки?
— Україна продавала єврооблігації. У 2018 році Мінфін двічі виходив на зовнішній ринок: у серпні позичив 725 мільйонів доларів під 9% річних, у жовтні — ще 2 мільярди майже під 10%. Ті, хто у серпні позичав Україні, заробив на цій операції загалом 17% річних. Це було непублічне розміщення, ми навіть не знаємо, хто купив ці єврооблігації. Отака оборудка з бюджетними грошима. І всі ці відсотки покриваємо ми, платники податків. Навіть бідні африканські країни залучали гроші під нижчі відсотки, ніж Україна.
У бюджеті на 2018 рік передбачалося, що на ринок зовнішніх запозичень ми мали вийти в лютому, коли були набагато кращі умови. Тоді могли б залучити і під 6%, і під 7%, але уряд не скористався такою можливістю.
У грудні минулого року були запозичення (350 мільйонів доларів) під гарантії Світового банку. Ще 500 мільйонів євро отримали від ЄС — під низькі відсотки (1%) і на п’ятнадцять років. Також нам надано кредитні транші від МВФ у сумі 1,4 мільярда доларів, ці гроші пішли на поповнення міжнародних резервів.
— Яка ситуація цього року?
— Залучати будемо більше, бо треба більше віддавати. Минулого року за зовнішніми запозиченнями виплачено 4 млрд доларів, а цього — маємо повернути 5,4 млрд доларів.
Загалом у 2019 році з державного бюджету на обслуговування та погашення зовнішніх і внутрішніх боргів виділили 417 млрд гривень (майже 15,4 млрд доларів). Це 40% загальних видатків бюджету (у 2018 році було 30%, у 2017-му — 25%). Ці кошти могли би бути непоганим ресурсом для розвитку.
— Чи легко буде позичити гроші на міжнародному ринку?
П. Кухта:
— У світі не дуже сприятлива ситуація, в Європі є ознаки рецесії. Для нас ставки запозичення високі, бо ми — ризиковий позичальник. З одного боку, маємо великі борги, з другого — у нас дуже погана кредитна історія через безвідповідальну макроекономічну політику попередніх урядів.
В. Скаршевський:
— У нашої країни низький міжнародний рейтинг — спекулятивний (його ще називають “сміттєвим”). Наприклад, борг Америки сягає 22 трлн доларів (78% ВВП). Для України це просто фантастична сума. Але США на зовнішніх ринках позичають під менші відсотки (2 — 3%).
Великі борги мають Японія, Греція, Італія. Але вони довгі (на 30 — 40 років) і під низькі ставки. Середній термін українського боргу — 5 — 6 років, він короткий і дуже дорогий. Ніхто не хоче зв’язуватися з нами надовго.
— А на внутрішньому ринку є інтерес до ОВДП?
— Ставка НБУ — 18%, тому дохідність гривневих ОВДП для тих, хто їх купує, сягає майже 20% річних. Так, для інвесторів привабливо але дуже і дуже дорого для держави. Бо це короткі борги, через 3 — 6 місяців їх треба повертати.
