Це підтверджують документи, які в Синодальній палаті надали виданню Faktor.bg, передає Церкваріум.
Фінансова афера за участю церкви охоплює період 1997-2000 рр. В цей час і болгарські суди, і болгарський уряд офіційно визнавали Синод патріарха Пимена, але основна частина церковного майна перебувала у володінні та розпорядженні Синоду патріарха Максима. У паніці, що майно і гроші на рахунках будуть передані так званим розкольникам, духовенство з кола патріарха Максима прийняло рішення вивести і заховати великі суми в іноземних банках.
Обговорювалися варіанти перекинути гроші в грецькі, кіпрські або російські банки, але перемогла думка, що Росія більш безпечна для болгарських владик. Головною дійовою особою виявився неіснуючий вже Болгарсько-російський інвестиційний банк (БРІБ) і його керівник - показово розстріляний в Софії банкір Еміл Кюлев. З боку Синоду відповідальною особою став протосинкел Софійської Святої Митрополії архімандрит Гавриїл, нинішній митрополит Ловчанський і один з найбільш серйозних кандидатів на білий патріарший клобук. Гавриїл виключно добре підходив на цю роль, оскільки 12 роками раніше він був офіційним представником БПЦ у радянській Москві.
Схема
Банк Кюлева використовував будівлі, власність Софійської митрополії, за досить високу орендну плату протягом 10 років. За кілька траншів Митрополії було виплачено орендну плату в розмірі майже 2 млн доларів США. Крім того, БПЦ отримала пайову участь в БРІБ (у розмірі 30 тис. доларів). Але замість того, щоб ця колосальна сума залишилася на софійських церковних рахунках, вона попрямувала в Росію.
В основу фінансової схеми ліг Протокол про наміри спільної діяльності між ВЗЦЗ МП і Софійській Святий митрополією (БПЦ).
Співробітники та духовенство Синодальної палати в Софії категорично стверджують, що ніколи з Росії в Болгарію не надходило церковне начиння, яке при оголошеній вартості в 2 млн. доларів повинно було б заповнити цілий залізничний склад, а також що жодні будівлі БПЦ в Росії не ремонтувалися, оскільки таких немає. Найімовірніше, що крім офіційної підстави Контракту та Протоколів була ще й неофіційна домовленість: виведеними з Болгарії мільйонами доларів архімандрит Гавриїл може розпоряджатися на свій розсуд, але з урахуванням інтересів Москви.
Афера не могла не привернути увагу правоохоронців. Операції БРІБ було помічено Болгарським національним банком, а Мінфін отримав інформацію про трансфери.
Літом 2000 р. столичне управління «Державний фінансовий контроль» провело фінансову ревізію Софійської митрополії за період січень 1996 - червень 2000 р. Ревізори виявили низку невідповідностей, включаючи неправомірний переказ доларів в Росію. Ревізія показала, що у квітні 1997 р. РПЦ відкрила рахунки в БРІБ, на які було переведено 1100 тис. доларів США, якими за дорученням міг розпоряджатися митрополит Гавриїл.
Однак зник слід приблизно 800 тис. доларів, які, найімовірніше, стали «подякою» або комісією для «православних» товаришів - московських офіцерів в рясах.
У бухгалтерських документах Софійської Митрополії та БПЦ, однак, немає документів, які б свідчили про те, що такі величезні суми якимось чином були повернуті Болгарській Церкві. Наприкінці літа 2000 р. Мінфін відправив Ревізійний акт з виявленими порушеннями Софійській міській прокуратурі, але справа назавжди попрямувала до архівів держобвинувачення.
Сьогодні Ловчанський митрополит Гавриїл - єдиний охоронець цих таємних фінансових операцій з росіянами. Ймовірно, термін давності у цій справі минув, але моральність - як єпископська, так і синодальна - такого терміну не мають. Особлива роль Гавриїла в афері пояснюється в значній мірі і його виключною відданістю в представленні московських інтересів та нав'язуванні їх болгарському Синоду останніми роками. Невипадково Ловчанський митрополит вказується як найвірніший Моспатріархії болгарський клірик, ватажок проросійської групи, що включає Іоанна Варненського та Даниїла Відінського. Ймовірно, цю довіру було заслужено і в фінансових іграх двадцятирічної давності, закручених ним спільно з Кирилом Гундяєвим, який претендує сьогодні на позицію лідера світового Православ'я.
Саме митрополит Гавриїл виступив проти того, щоб БПЦ стала Церквою-Матір'ю для Македонської Церкви, обслуговуючи тим самим російські та сербські інтереси. Він є і ініціатором позбавленої якої б то не було канонічної підстави ідеї скликати Всеправославний церковний собор, на якому, на думку Москви, має розглядатися питання української автокефалії.