Прем'єру стрічки запланували на 28 лютого наступного року, пише газета "Експрес".
"Чому саме Стус? Бо він має всі шанси здобути міжнародне визнання, і, безперечно, заслуговуває на це! — каже Артем Денисов, продюсер картини. — Написання сценарію та підготовчий період тривали близько двох років. Ми вивчали усе про Стуса, спілкувалися з експертами та сучасниками. Маємо близько 20 годин записаних розмов із Дмитром Стусом, Левком Лук'яненком, Іваном Драчем, Євгеном Сверстюком"...
Фільм про Героя України наполовину профінансувала держава — з бюджету виділили понад 19 мільйонів.
"Ми називаємо стрічку трилером, — каже режисер фільму Роман Бровко. — Адже Стус обрав собі небувалого противника — цілий Радянський Союз із його репресивно-каральною машиною.
Він штрикав правдою, він не прогнувся — навпаки, вибухово реагував на всі пропозиції співпраці. Він — такий собі український "твердий горішок". У фільмі ми хотіли показати, якою є мотивація людини, як стають такими сильними духом, яким був Стус".
Робоча назва стрічки була "Птах душі", але у прокат її випустять під назвою "Стус". Вона розповість про останні дні життя видатного поета в таборі та про його загадкову смерть у ніч на 4 вересня 1985 року. Є у сюжеті й драматична любовна історія.
"Знімальний період розпочався наприкінці квітня, — розповідає режисер. — Фільмували переважно на території Київської області. Найскладніше було на Хрещатику, де працювали над епізодом самоспалення українського героя Василя Макуха. Спершу треба було підготували вулицю — зняти зовнішню ілюмінацію, задекорувати вітрини магазинів... А в "ролі" колонії в Кучині Пермської області, де відбував ув'язнення дисидент, у нас виступила колишня в'язниця в Березані.
Наймасштабнішу сцену знімали у Палаці культури імені Корольова, відтворивши там інтер'єр кінотеатру "Україна" 1960-х. Йдеться про протест на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова — через репресії української інтелігенції. Тоді Чорновола, Дзюбу підтримав і молодий Стус".
Головну роль у фільмі виконує Дмитро Ярошенко. Його відібрали із 27 кандидатів, що прийшли на проби.
"Дмитро неймовірно схожий на Стуса — гримувати його довелося, лише щоби трохи зістарити, — для кадрів про останні дні життя, — каже режисер. — А так, буває, гляне спідлоба — і я справді в ньому бачу Стуса... Дмитро, до речі, постійно ходить з його книжками, читає вірші — входить у роль".
Курйози на зйомках фільму траплялися переважно через радянську символіку. Декоратори почіпляли червоні прапори, серпи та молоти на будинках і навіть у під'їздах.
"Старші люди кидалися зривати ці прапори, викидати у смітники, — мабуть, не зрозуміли, що це зйомки, — згадує Роман Бровко. — А інші пенсіонери підбирали, аби додому забрати".
Фото зі сторінки "СТУС/ Художній фільм про Василя Стуса" у Facebook
Олена КОВАЛЬСЬКА
