"Мені й самому не віриться у це, — щиро зізнається газеті Експрес Іван Харчук. — Навіть не зогледівся, як роки промайнули. Якби не дошкуляла поранена на війні нога та проблеми зі зором, то й не відчував би старості".
"Батько щодня проводить по шість — сім годин на свіжому повітрі, — долучається до нашої розмови 67-річна Тетяна, яка супроводжує пана Івана. — За цей час проходить приблизно три тисячі кроків. Якщо я зайнята хатньою роботою, сам виходить на прогулянку в двір будинку. Буває, інколи ліфт не працює, то він жвавенько підіймається на восьмий поверх пішки".
Іван Харчук працював бухгалтером-ревізором. Звик до точності не тільки в цифрах на папері, але й у повсякденному житті. Щодня прокидається рівно о сьомій ранку. Натщесерце випиває півлітра злегка підігрітої води, в яку додає трішки лимонного соку або розсолу з консервованих огірків чи помідорів. А потім півгодини, як він каже сам, розганяє кров у жилах, тобто — робить зарядку. Оскільки одна нога пенсіонера не згинається, то стає за метр від столу, тримається за кант і присідає на здоровій. Потім дідусь відтискається від столу, виконує махи руками, повороти тулубом, нахиляється вліво вправо, розробляє шию. І обов'язково робить гімнастику для очей, аби хоч частково повернути втрачений зір.
До минулого року зарядку робив із двома п'ятикілограмовими гантелями, їх піднімав 180 разів, та 25-кілограмовою гирею, яку піднімав від підлоги до пояса 10 разів.
"Я ніколи не пив спиртне, не курив, і намагався якнайбільше рухатися. А головне — не зловживав їжею. Ось, власне, і весь секрет довголіття, — каже співрозмовник. — Бог дає нам здоров'я. Його тільки треба вміти зберегти.
Нещодавно був на прийомі в лікаря. Той навіть здивувався і щиро позаздрив: тиск та пульс у мене, хоч сьогодні в космос відправляй! До речі, при зрості 164 сантиметри важу 70 кілограмів".
Що ж у раціоні довгожителя? На сніданок обов'язково має бути гарячий суп та салат, в обід — молочна каша або суп чи борщ зі шматочком м'яса, на вечерю — сир, кефір з окрайцем висівкового хліба, булочкою чи млинцем, які помащені медом. У п'ятницю — рибний день. Крім того, щодня у його раціоні свіжі овочі та фрукти відповідно до сезону.
А ще Іван Харчук має хорошу пам'ять. До подробиць пригадує основні віхи свого життя. До речі, він пережив два голодомори, війну. Друга світова застала його під час служби в армії. Був на фронті з першого і до останнього дня. У боях на території Білорусі отримав важке поранення в ногу.
Приклад активного дідуся намагаються наслідувати його дві доньки, син, шестеро внуків та сім правнуків. У такій великій дружній родині він хоче відсвяткувати 110-літній свій ювілей!
