"Загалом я проїхав 7732 кілометри, — ділиться враженнями веломандрівник. — Відвідав близько 40 великих міст і ще сотню менших. Устиг зробити 4200 фотографій".
Дмитрові Михайленку — 30 років, за фахом він — учитель історії, пише газета Експрес. Аби мандрувати, звільнився.
Ідея подорожі виникла взимку, коли виробив біометричний паспорт. Раніше Дмитро вже мандрував велосипедом: долав 600 кілометрів шевченковими місцями та проїхав близько 2 тисяч кілометрів від рідної Черкащини до озера Синевир на Закарпатті.
Цього разу стартував із польського Перемишля. "У перші дні мав чітко продуманий маршрут — де зупинятися, куди заїжджати, що побачити, — каже Дмитро. — Далі ж уже просто крутив педалі. Бувало, що ночував там, де застане темрява. Жодного разу не зупинявся на платний нічліг — мав власний намет, каремат та спальник.
Якось у Чехії заночував у лісі. Уранці готував сніданок. Почув якесь рохкання, тріск гілля. Я розгубився, але почав дуже шуміти. На щастя, дикий кабан утік".
Продукти купував у місцевих супермаркетах і готував на вогні, мав зі собою посуд та газовий пальник. Мабуть, саме тому бюджет на два з половиною місяці мандрів становив усього 335 євро!
"Десь 270 євро я витратив на харчі, решту — на інші потреби, — каже Дмитро. — Зокрема, довелося трішки підремонтувати велосипед — поміняти обидві шини, які стерлися, підшипники. Ровер у мене не новий, я купив його два роки тому вже вживаним. Проте він мене не підвів.
До слова, стерлися не лише покришки ровера — мої кеди також. І вийшло — як казав Кузьма: "Яка різниця, скільки років твоїм кедам, якщо ти гуляєш в них по Парижу!"
Дмитро проїхав Польщу, Чехію, Австрію, Німеччину, Ліхтенштейн, Швейцарію, Францію, Монако, Італію, Ватикан, Сан-Марино, Словенію, Словаччину та Угорщину.
"У європейських містах усюди велодоріжки, між містами теж подекуди є, — каже мандрівник. — Закриті для велосипедиста лише автостради. Я про це не знав, тож у Польщі декілька кілометрів проїхав у супроводі поліції. Вони мені чемно показали іншу дорогу. А неподалік Праги мене зупинили патрульні — захотіли перевірити на алкоголь. Потім цю "трубку" подарували на згадку.
Загалом, під час мандрівки мені траплялись дуже хороші люди, готові допомогти. Я часто просив води — у Франції мені винесли холодну мінералку з морозилки. А тоді така спека надворі була! Якось один француз, Рауль, буквально стягнув мене з велосипеда та пригостив у кафе яєчнею і чаєм".
А на зворотній дорозі мандрівника не пустили в... Україну! Виявилося, що Дмитро не може в'їхати через пункт пропуску Загонь — Чоп, бо він — не для велосипедистів! Довелося об'їжджати через Дзвінкове.
фото зі сторінки Дмитра Михайленка у Facebook
