Його титули можна перераховувати дуже довго. Український науковець у галузі зварювальних процесів, металургії та технології металів, доктор технічних наук (1952); президент НАН України (1962 — 2020), перший нагороджений відзнакою “Герой України”, директор Інституту електрозварювання імені Євгена Патона НАН України.
Народився 14 листопада 1918 року в Києві в родині Євгена Оскаровича Патона, засновника Інституту електрозварювання, якого кияни згадують, перетинаючи міст Патона, створений ним та його синами. Батько відіграв значну роль у формуванні молодого вченого, був прикладом у всьому. У Київському полiтехнiчному iнститутi був деканом iнженерного факультету та завiдувачем кафедри мостiв.
Досягши визнання, авторитету й слави у мостобудуваннi, Євген Оскарович у 1928 роцi (у 58-річному вiцi!) рiзко змiнив напрям своїх технiчних i наукових пошукiв, узявшись за освоєння цiлком нової сфери — зварювання. Через шiсть рокiв вiн створив у Києвi Iнститут електрозварювання.
Певна річ, з перших своїх років Борис Патон жив у атмосфері творчості. Творчості специфічної — технічної, яка вимагає від людей, які присвятили себе їй, особливої дисципліни й відданості. Звісно, після закінчення школи
особливих сумнівів щодо того, куди йти вчитися далі, у нього не було — тільки до Київського індустріального інституту (так з 1934-го по 1944 рік називався Київський політехнічний).
Під час навчання остаточно визначилося коло інтересів майбутнього академіка. Пов’язані вони були з дослідженнями, що проводилися в Електрозварювальній лабораторії ВУАН, заснованій та очоленій його батьком. У 1934 році на базі цієї лабораторії створили інститут, відомий тепер як Інститут електрозварювання імені Є. Патона Національної академії наук України. З часом цей інститут став для Бориса Патона другим домом.
У ньому розробили режими, способи, технiку і технологiю, якi забезпечували високi швидкостi та чудову якiсть зварювання. Про складнiсть i пiонерний характер цих дослiджень переконливо свiдчить той факт, що гiтлерiвська Нiмеччина так i не зумiла застосувати автоматичне зварювання танкової бронi, а в Сполучених Штатах Америки воно з’явилося тiльки в 1944 роцi.
Також Борисові Патону було доручено розробити електричну схему нових автоматичних зварювальних головок. У ній мало бути реалізоване явище саморегулювання дуги. Молодий інженер упорався з цим завданням чудово. Запропонована ним зручна й надійна конструкція не лише забезпечила можливість виробляти такі головки в умовах звичайних механічних майстерень, але й не потребувала спеціальної підготовки кадрів для її експлуатації. Але головним було те, що ці пристрої відіграли величезну роль у збільшенні обсягів випуску танків. Були створені автомати для зварювання, завдяки яким виробництво танків поставили на конвеєр.
Патон взявся за розробку апарата, що дозволяє проводити зварювання у космосі в умовах невагомості й вакууму, ще в 60-х роках минулого століття. Перед дослідником стояв ряд завдань і складнощів, які потрібно було подолати. Зокрема, умови в космосі значно відрізняються від земних, тому під час зварювання потрібно подолати глибокий вакуум, невагомість, перепад температури, випромінювання, електричні й магнітні поля Землі та інших планет.
Після тривалих досліджень і експериментів вчений дійшов висновку, що найбільш перспективними для застосування у космосі є електронно-променеве зварювання, зварювання стислою дугою низького тиску та електродом, який плавиться, а також контактне точкове зварювання.
З допомогою пристроїв Патона в космосі можна не тільки різати метал в умовах вакууму, а й зварювати його різними типами швів.
Першим на орбіту Землі вирушив апарат “Вулкан”. З його допомогою на космічному кораблі вперше провели процес зварювання. Він працював на основі автоматичних процесів зварювання електронним променем, стислою дугою низького тиску й електродом, який плавиться. У відкритому ж космосі перше зварювання відбулося у 1984 році, коли використовувався розроблений Патоном “універсальний ручний інструмент”. Саме з його допомогою космонавти змогли не тільки різати метал в умовах вакууму, а й зварювати його різними типами швів.
Борис Патон був проти будівництва 3-го і 4-го реакторів ЧАЕС через близькість до Києва. Однак після аварії Академія наук долучилася до її ліквідації. Робочий день президента Академії у травні й впродовж усього літа починався рано-вранці, а закінчувався пізно вночі. Визначення науково обгрунтованих першочергових заходів і рекомендацій з ліквідації наслідків вибуху реактора потребували ознайомлення з ситуацією безпосередньо на місці аварії, тісного зв’язку з урядовою комісією, Київською міською комісією, залучення до робіт багатьох інститутів Академії, уміння обрати оптимальний варіант дій, координації діяльності багатьох учасників робіт. Президент Академії наук узяв на себе основну частину цих складних і відповідальних справ.
Його колеги по роботі згадували про нього як про геніальну людину. Дослідник Юрій Ланків писав: “Найдивовижніше, що він міг згадати через декілька років, що колись давав вам таке-то доручення. Взагалі пам’ять у Бориса Євгеновича була феноменальною. Він пам’ятав імена, по батькові та прізвища тисяч людей, номери тисяч телефонів, адже коло спілкування його було неосяжним. З першого дня мене вразило, що Борис Євгенович майже до всіх звертався на “ви” і по імені та по батькові, навіть до мене, по суті, парубка”.
Аналіз прізвища наводить на думку про шотландське походження Патонів. Paton, Patton, Pattoun — варіанти характерного для Шотландії патроніміального прізвища, що походить від зменшувальної форми імені Патрик. Це прізвище фіксується у шотландських документах, починаючи з XVI століття. Версія ж про німецьке походження Патонів з’явилася, ймовірно, тому, що представники роду належали до євангелічно-лютеранської Церкви, породичалися з багатьма лютеранськими сімействами, переважно німецького, остзейського, шведського походження, і навіть у документах інколи називалися “фон Паттонами”.
Борис Патон був найстаршим головою Національної академії наук у світі. На цю посаду його обрали у 1962-му, й кожні п’ять років переобирали на новий термін. Останнього разу його переобирали у 2015 році. Загалом академік Патон обіймав посаду протягом 58 років. Окрім того, Борис Патон із 1962 року очолював заснований його батьком Інститут електрозварювання.
Патон — єдиний голова Академії наук у світі, який був її ровесником. Час заснування академії та день народження Патона збігаються — Українську академію наук заснували за указом гетьмана Павла Скоропадського того ж дня, коли народився Патон, — 14 листопада 1918 року. Також науковець був одним із розробників методу електрозварювання м’яких тканин, так званого шва Патона — унікальної технології зварювання живих тканин, яка дозволяє знизити крововтрату під час операції, також скоротити час її проведення.
Найкращою пам’яттю про талановиту родину Патонів став міст через Дніпро в Києві.
Борис Патон — засновник галузі спецметалургії, яка базується на вдосконалених методах розплавлення металів за допомогою електрики. Завдяки їм з’явилася можливість розплавляти метали, стійкі до корозії та високих температур, що знайшло застосування у космічній, реактивній та атомній промисловості. Крім того, науковець зробив значний внесок у розробку методів підводного зварювання, зокрема, створивши спосіб напівавтоматичного зварювання порошковим дротом.
Найкращою пам’яттю про талановиту родину Патонів став міст через Дніпро в Києві. Євген Патон спроєктував і першим випробував його разом із синами Борисом та Володимиром, проїхавши ним на службовій машині. Унікальність мосту в тому, що при його зведенні вперше використали технологію цільного зварювання. Зведення мосту Патона розпочали у 1940-му та завершили у 1953 році. Довжина мосту — 1543 метри. На момент зведення він був найбільшим у Європі суцільнозварним мостом, у якому вперше всі шви виконали за допомогою автоматичного зварювання.
Із 1 листопада 1954 року по 9 червня 2004 року по мосту проходила трамвайна лінія. Сьогодні він — частина Малої окружної дороги Києва.
Марія КОСТЕЦЬКА