Центр досліджень визвольного руху став оприлюднювати матеріали 1943 — 1950 років про операції проти українських повстанців на Волині, Рівненщині, Тернопільщині, Львівщині, Івано-Франківщині, Житомирщині, Хмельниччині, Вінниччині, а також на території сучасної Молдови, Румунії та Польщі. Загалом у мережі стануть доступними більше як три з половиною тисячі копій таких документів.
“Серед опублікованих матеріалів можна знайти чимало звітної документації, зокрема рапортів та донесень, а також наказів про проведення операцій, інструкцій щодо боротьби з повстанцями, малюнків зі зразками криївок і карт, — розповідає фахівець з історії українського націоналізму, декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Патриляк. — Утім значна частина цих документів була навмисно сфальшована.
Наприклад, серед опублікованих матеріалів є директиви з київського округу внутрішніх військ НКВС до бригад, які вели бойові дії проти УПА. В них просили навести порядок зі звітуванням, адже часто відомству приходили неймовірні цифри, за даними яких мало би бути понад мільйон вбитих людей з підпілля. Тим паче, на 18 — 20 тисяч вбитих та захоплених у полон фіксували лише 1500 одиниць вогнепальної зброї”.
— Чому звіти фальшували?
— Місцеві органи влади були зацікавлені, щоб відзвітуватися щонайкраще для отримання премій та нагород. Тому дуже часто невеликі операції у звітах вони представляли так, наче провели штурм Берліна! Наприклад, за операцію, коли вбили провідника ОУН, організатора й першого командира УПА на Волині Клима Савура, нагородили понад 70 осіб. Хоча вона була бездарною, адже енкавеесники не змогли його захопити живим. Клима Савура застрелили й, не опізнавши, кинули на добу в лісі.
Також у документі за 11 — 12 лютого 1945 року йдеться про те, що по всій території західноукраїнських областей за два дні провели 89 чекістських операцій, під час яких вбили та взяли у полон 335 учасників підпільного руху, ще 24 — поранили, а 1147 — здалися. У цих людей формування вилучило 2 міномети, 35 ручних кулеметів, 63 автомати, 162 гвинтівки, 22 револьвери та 147 гранат. Підрахувавши, можна з’ясувати, що кількості зброї вистачило би для 300 — 400 людей. Отже, інші були без зброї, захопити таких людей значно простіше.
— Що ще можна довідатися з документів?
— У них йдеться про розвідувальну інформацію, якою володіли внутрішні війська НКВС, про те, як працювала їхня агентура та про постійні п’янки серед учасників формування.
Серед матеріалів є й чимало карт дислокації частин внутрішніх військ НКВС на території сучасної Молдови, Румунії та Польщі. І це вражає, адже формування мало використовуватися винятково в рамках радянського законодавства на території СРСР.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як жили люди, котрих у повоєнний період примусово депортували до Сибіру
