Нещодавно виповнилося 110 років від дня народження Степана Бандери, пише газета Експрес. З цієї нагоди ми вирішили зібрати маловідомі факти про провідника ОУН, його захоплення спортом і загартовування себе перед майбутніми викликами долі.
— Як відомо, Степан Бандера походив із сім’ї греко-католицького священика, — розповідає Степан Лесів, завідувач Історико-меморіального музею Степана Бандери в селі Старий Угринів. — Його батько служив капеланом в УГА, був послом до парламенту ЗУНР від Калущини, організовував селян, щоб обстоювали свої права. Молодий Степан розумів, що теж буде боротись. Тож треба готувати себе до цього.
Бандера з дитинства мав ревматизм суглобів, що не давав активно займатися спортом, зокрема, скласти нормативи з бігу для вступу в “Пласт”. А під час навчання у гімназії довелось кілька місяців лікувати пухлину в суглобі коліна. Опісля він став наполегливо тренуватися — щоденна руханка, біг, плавання. І на третій рік таких тренувань нарешті став пластуном.
— Якими видами спорту займався Степан Бандера?
— У 10 — 12 років захопився лижами, не раз ходив у зимові гори із пластунами. Любов до цього спорту прищепив і дітям. Учив доньку Наталю їздити, вона навіть стала інструкторкою із лижного спорту. А ще любив кошиківку — баскетбол, хоча мав лише 1 метр 59 сантиметрів зросту. На позиції захисника-розігрувача цього було досить.
— А як він загартовувався?
— Міг вийти посеред зими надвір та роздягтись на снігу, стрибнути у крижану воду. Якось пішки, через поля і ліси, дійшов зі Старого Угринова до Станіславова (тепер — Івано-Франківськ) — це близько 25 кілометрів. Бандера був шульгою, але міг відтискатись на одній руці — і на лівій, і на правій.
— Сучасники згадували, що Бандера наражав себе на жорстокі фізичні випробування. Які саме?
— Ще в юні роки він розумів, що його можуть чекати тортури у в’язницях. Тож готував себе до цього. Скажімо, затискав собі пальці дверима. Коли дізнався про закатовану в тюрмі українську націоналістку Ольгу Басараб, запхав голки під нігті, сказавши: “Я повинен бути готовий до майбутньої боротьби і знати, чи зможу це витримати”.
Його друзі по навчанню у Львівській політехніці пригадували, що, бувало, Степан накладав страву в тарілку, а потім висипав на підлогу, підбирав і їв. Знав, як поводяться з в’язнями, тому готував себе і фізично, і морально. Згодом він переніс кілька голодувань у в’язниці — на 9, 13 та 18 діб.
— Цікаво, а яким було ставлення провідника ОУН до спиртного?
— Не вживав категорично. Не перехилив навіть келиха вина на своєму весіллі. Відмова від алкоголю мала й ідеологічне підгрунтя. У 1930-ті роки націоналісти заснували товариство “Відродження”, яке пропагувало відмову від міцних напоїв ще й тому, що монополія на виробництво спиртного належала полякам.
