Політологи кажуть — у XXI столітті гучні вбивства очільників держав трапляються значно рідше, ніж у попередні. Утім передумови їх з плином часом залишаються майже незмінними.
“До них належить, зокрема, політична та економічна нестабільність усередині країни, а також напруга між громадянами через розбіжність поглядів”, — каже виконавчий директор Центру політичних досліджень
“Пента” Олександр Леонов.
— Наприклад, лідер Лівії Муаммар Каддафі, який очолював країну понад 40 років, пережив чимало замахів на своє життя, — каже політолог-міжнародник Олександр Кобринський. — У лютому 1996 року члени Ісламської групи хотіли встановити у джипі Каддафі бомбу, але переплутали автівки. Через помилку загинуло кілька охоронців президента. Таке ставлення до очільника Лівії було пов’язане з його діяльністю: він неодноразово виганяв з країни єгиптян та “палестинських” арабів, переслідував опозиціонерів.
— А що відомо про загибель американських президентів?
О. Леонов:
— У США є легенда про прокляття Текумсе, згідно з якою кожен президент, обраний у рік, що без остачі ділиться на 20, помре або буде вбитий до кінця терміну повноважень (Текумсе — вождь індіанського племені. — Ред.). Ця історія бере початок з кінця ХVIIІ століття, коли американці здійснювали експансію на землі індіанських племен. Тоді перемогу над індіанцями здобув Вільям Гаррісон, який у 1840 році переміг на президентських виборах. На інавгурації він виступив з промовою, яка тривала майже дві години, і застудився. А вже за місяць помер. У наступні 60 років після смерті Гаррісона у країні вбили трьох президентів, які теж були обрані у “нульові роки”, — зокрема Авраама Лінкольна, Джеймса Гарфілда, Вільяма Маккінлі.
О. Кобринський:
— Втім магія на цьому не закінчується: наступні два президенти, Воррен Гардінг і Франклін Делано Рузвельт, також померли на своїй посаді. Та найдужче США сколихнула звістка про вбивство Джона Кеннеді, яке сталося 22 листопада 1963 року у Далласі. За офіційною версією, його скоїв Лі Гарві Освальд — симпатик СРСР, керівництво якого називало чоловіка “невротичним маніяком, що не мав поваги до своєї країни”.
— Відомо, що також вбили президента Ніколає Чаушеску. Розкажіть про цей випадок.
О. Леонов:
— Диктатора Румунії разом із дружиною було страчено 25 грудня 1989 року на військовій базі Тирговіште за вироком військового трибуналу. Посадовця звинуватили у геноциді, підриві економіки та державної влади, організації вибухів у країні та спробі втечі. Вирок було виконано на місці, через 10 хвилин після його оголошення. Такий жорстокий крок керівники Фронту національного порятунку пояснили тим, що хотіли змусити решту прихильників Чаушеску скласти зброю.
— А як щодо очільника Республіки Чад — Iдріса Дебі?
— Цьогоріч 11 квітня у країні відбулися президентські вибори, перемогу на яких укотре здобув Ідріс Дебі, що очолював Чад з 1990 року. Час його правління був позначений багатьма заколотами, спробами державного перевороту, повстаннями та вторгненнями. Водночас президентові вдалося створити боєздатну армію і впливати на процеси у сусідніх країнах. Проте в Чаді наростало невдоволення тим, як уряд Дебі керує економікою, зокрема, як розпоряджається нафтовими ресурсами країни. А тому 19 квітня під час відвідування президентом на півночі країни військ на передовій його вбили повстанці, які базуються в Лівії.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як бласним адміністраціям дали патріотичне завдання на 170 мільйонів гривень