Будинок, у якому народився видатний економіст, досі стоїть у самому центрі Івано-Франківська — на площі Ринок, 5, пише газета Експрес. Саме тут Артур Бернс провів перші десять років свого життя.
Тепер це — жалюгідна руїна, з якої давно відселили мешканців, і тільки на першому поверсі аварійного будинку з парадного боку ринкової площі працюють кафе та крамничка одягу. А понад сто років тому тут горішні поверхи здавали квартирантам, здебільшого представникам численної тоді єврейської громади міста. Серед тутешніх мешканців була й сім’я торговця мукою Натана Кеслера (Бернцвайга), якому 27 квітня 1904 року його дружина Сара Юран народила сина Артура. Про це свідчить архівний документ, який нам вдалось отримати. Його віднайшла ізраїльська дослідниця, колишня мешканка Івано-Франківська Лія Ландберг.
З архівного документа стало відомо, що батьки Артура одружилися 1901 року в містечку Солотвині в передгір’ї Карпат (тепер — селище Солотвин у Богородчанському районі на Івано-Франківщині). Звідти батьки майбутнього знаменитого фінансиста переїхали до Станіславова (нині — Івано-Франківськ), де Натан Бернцвайг спробував розвинути бізнес свого тестя Самуеля Юрана, який торгував борошном.
Судячи з усього, ця справа було не вельми прибутковою, і через дев’ять років після народження сина 38 річний Натан Бернцвайг подався шукати кращої долі за океан, до Америки. Таких трудових мігрантів у той час було чимало. За даними істориків, у 1880 — 1910 роках з Галичини переважно до США виїхало понад 230 тисяч євреїв.
Інформації про дитячі роки Артура Бернса, які він провів у Станіславові, збереглося небагато. В опублікованих у США спогадах про нього йдеться, що вже в шестирічному віці він вільно розмовляв, окрім рідної, польською та українською мовами й навіть умів тлумачити Тору...
Через рік роботи в Америці Натан Бернцвайг повернувся до Станіславова, щоб забрати за океан усю свою сім’ю: 32-річну дружину Сару та дітей — 10-річного Артура та його на рік старшу сестру Гізу. 26 травня 1914 року пасажирський пароплав "Vaderland" з родиною галицьких євреїв Бернцвайгів на борту взяв курс з Амстердама на Нью-Йорк.
Докладніша біографія Артура Бернса стосується уже тих років, коли його сім’я оселилась у портовому місті Бейонн (штат Нью-Джерсі). Відомо, що Натан Бернцвайг, скоротивши своє прізвище до більш звичного для американців — Бернс, почав тут свій бізнес, виконуючи замовлення на малярні роботи. Юному Артурові теж
довелося працювати, щоб допомогти батькові утримувати сім’ю. Підлітком він освоїв професії поштового клерка, офіціанта, суфлера в театрі, мийника посуду, юнги на нафтовому танкері та продавця.
Зароблені важкою працею гроші Артурові Бернсу не довелося витрачати на вищу освіту. У Колумбійському університеті здібному студентові призначили державну стипендію. За спогадами сучасників, він уже в студентські роки вирізнявся цілеспрямованістю та надзвичайною працездатністю, чим привернув увагу тодішнього світила американської економіки Веслі Мітчелла. У 1930 році 26-літній Бернс здобув ступінь кандидата (доктора філософії) економічних наук і прийняв від Мітчелла запрошення працювати в Національному бюро економічних досліджень (НБЕД). Разом зі своїм наставником він узявся за вивчення періодів економічного піднесення і спадів — так званих циклів ділової активності.
Одночасно з роботою в НБЕД Артур Бернс почав викладати в Ратджерському університеті. Упродовж наступних трьох десятиліть Артур Френк Бернс відігравав ключову роль у формуванні фінансової політики Сполучених Штатів Америки. У 1953 році він став головою Ради економічних консультантів президента Дуайта Ейзенгауера, а у 1970 — 1978-х, за урядування президента Річарда Ніксона, очолював Федеральну резервну систему, яка виконує роль центрального банку США. Це були найважчі для Сполучених Штатів Америки роки, коли країну накрила хвиля інфляції і тривала виснажлива для економіки затяжна війна у В’єтнамі. Саме за головування у ФРС Бернса американський долар позбувся вільного конвертування в золото.
На початку 1970-х років, коли в американсько-радянських відносинах зароджувалася так звана політика розрядки, голова Федеральної резервної системи Артур Бернс у складі урядової делегації США відвідав Москву. Не відомо, чи були в нього тоді пориви завітати на свою батьківщину...
Артур Бернс завершив свою політичну кар’єру на дипломатичній службі — американським послом у ФРН (1981 — 1985). А останні роки прожив на віллі біля курортного Вермонту в колі своєї сім’ї — дружини Гелен Бернс (Бернштейн) і синів Йосипа (також економіста) та Давида (адвоката).
Помер Артур Бернс у 83-річному віці внаслідок хвороби серця. Пересічним американцям він запам’ятався густим сивим волоссям, дещо гугнявою вимовою і люлькою...
