Йосиф Нелюбович-Тукальський був соратником гетьмана Петра Дорошенка. Схилити на свій бік його намагались усі сусідні держави — Московське царство, Річ Посполита й Османська імперія. Але митрополит боровся за незалежність українського православ’я, а віряни шанували його по обидва береги Дніпра.
— Йосиф Нелюбович-Тукальський — митрополит Київський, Галицький і всієї Руси, — розповідає митрополит Львівський і Сокальський ПЦУ Димитрій (Рудюк), голова Інституту церковної історії. — Він був екзархом Константинопольського престолу, тобто його законно призначив на Київську кафедру Патріарх Вселенський Мефодій. Крім того, патріарх передав митрополитові освячений сакос (верхнє архиєрейське богослужбове облачення. — Авт.) і настільну грамоту, яка була скріплена підписами 18 митрополитів Константинопольської церкви. До слова, Йосиф Нелюбович-Тукальський став останнім екзархом Київської
митрополії перед її анексією Московською церквою 1686 року.
— Звідки родом митрополит?
— Походив він із Пінщини (Білорусь), народився у сім’ї православного шляхтича. Точна дата народження майбутнього предстоятеля Київської митрополії невідома, але знаємо, що вже у молодому віці Йосиф прийняв постриг — це сталось у Ліщинському монастирі. А з 1654 року Йосиф Нелю бович-Тукальський став його архимандритом. Ще майже чотири роки, з 1657-го по 1661-й, він був настоятелем Віленського Святодухівського монастиря. А згодом був висвячений на кафедру Мстиславську, Могилевську і Оршанську — митрополитом Київським Діонісієм Балабаном, який, найімовірніше, був дядьком Йосифа. У 1663 році Йосифа Нелюбовича-Тукальського обрано київським митрополитом.
— Як митрополит обстоював українське православ’я?
— У 1664 році королівський гетьман Стефан Чарнецький хотів через новообраного митрополита схилити на свій бік козаків і повернути їх під зверхність польської корони. На це Йосиф відповів: “Не випадає смиренним інокам втручатися у світські справи”. Тоді його кинули до Марієнбурзької в’язниці.
Про визволення митрополита клопотав, зокрема, Петро Дорошенко, і йому вдалось про це домовитись із польським королем. Адже митрополит був близький гетьманові не лише як духівник. Петро Дорошенко радився із Йосифом Нелюбовичем-Тукальським і в політичних справах.
До речі, коли влітку 1668 року Петро Дорошенко став гетьманом України по обидва береги Дніпра, митрополит Йосиф Нелюбович-Тукальський віддав наказ, щоб і там, і там на літургії поминали не царя, а “благочестивого і Богом даного гетьмана Петра”.
— Як завершилось життя митрополита?
— Йосиф Нелюбович-Тукальський наприкінці осліп і став таким немічним, що його доводилось виносити на службу на ношах. Уже навіть коли митрополит лежав хворий, Петро Дорошенко приходив до нього за порадами. Але гетьмана врешті образило те, що святитель наполягав на його відмові від турецького протекторату, тож з часом свого друга і соратника перестав провідувати. 8 серпня 1675 року митрополита Йосифа Нелюбовича-Тукальського не стало. Цього числа й відзначаємо день його пам’яті.
Додам, що найближчим часом буде створено ікону святого. А на наступному Архиєрейському соборі, запланованому на 4 лютого, буде проведено канонізацію — урочисту відправу з винесенням ікони та зачитуванням відповідного акта, також буде проспівано тропар і кондак.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також cпогади українців, які жили в лихоліття 1930-х
