20 квітня виповнилося 400 років від дня смерті гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. У цей день у Софії Київській Православна церква України прославила гетьмана, зарахувавши до лику святих, і освятила копію його меча, що донедавна зберігався на фрегаті, названому його іменем. Петра Конашевича-Сагайдачного проголосили покровителем українського війська. Також освятили ікону з ликом гетьмана, яку іконописець Олесь Клименко намалював на кришці від ящика з набоїв, його знайшли, коли звільняли містечка Київщини.
— Петра Сагайдачного називають творцем Запорізького війська, яке в ХVII столітті було одним із найсильніших у Європі, — розповідає Любов Стасишин, директорка музею Сагайдачного у Кульчицях. — Це була армія європейського зразка! — Насамперед розкажіть, чому його називали Сагайдачним? Адже справжнє прізвище — Конашевич...
— Так, він походив зі шляхетного роду Конашевичів, — каже Богдан Сидор, дослідник постаті Петра Сагайдачного. — На Січі ж відзначився особливим умінням стріляти з лука, який завжди мав при собі. Козаки дали побратимові прізвисько Сагайдачний — від слова “сагайдак”, тобто футляр, де зберігаються стріли.
— Які заслуги гетьмана ви б відзначили?
— Петро Конашевич-Сагайдачний був чудовим стратегом. Його хвалили навіть польські хроністи, які були дуже скупі на добре слово. Наприклад, він придумав робити вечірні вилазки з козаками — щоб заскочити супротивника зненацька, адже турки якраз молилися перед заходом сонця. Це була новизна у тактиці бою... А ще він зміцнив військо, поділивши його на полки, навів дисципліну, якої й сам дотримувався.
Л. Стасишин:
— Історики вважають, що саме Петро Сагайдачний започаткував нашу морську флотилію, за часів його правління почали активно використовувати знамениті “чайки”. Коли козаки бачили здалека чужинські кораблі, вони перекидали свої човни догори дном. Самі теж опинялися у воді, але брали до рота тростину, яка була всередині порожня, а інший кінець тримали над водою, ось так і дихали. Відтак залишались для ворога непомітними до часу, поки не завдавали несподіваного удару...
Також Сагайдачному належала ідея створення підводних човнів.
— Кажуть, Сагайдачний і на москву ходив?
Б. Сидор:
— Під час війни 1618 року польські війська під проводом королевича Владислава рухались у напрямку московії. Однак в останній момент армія збунтувалась — через невиплачені гроші. На поміч прийшов Сагайдачний, який зібрав 20-тисячне військо та долучився до поляків. Тоді йому вдалося взяти кілька міст: Путивль, Рильськ, Курськ, Єлець, Лебедин, Скопин, Ряжськ.
Наприкінці вересня козаки вже стояли під Арбатськими воротами москви. Поляки відмовились наступати, а козаки напередодні Покрови не хотіли воювати, адже воліли у свято молитись до Богородиці... Вже тоді гетьман казав, що московія нам — не братній народ.
— Як помер Петро Сагайдачний?
— Коли гетьман йшов лісом з козаками, турки поцілили в нього отруйною стрілою. Йому виділили дорогу карету, шведського медика і скерували до Києва на лікування. Та, на жаль, рана почала гноїтись, а через пів року Сагайдачного не стало.
Його могила не збереглася. За однією з версій, царська росія наказала знищити її за те, що гетьман посягнув на московію. До речі, майже все своє багатство він віддав на розвиток освіти. Велику частину — півтори тисячі золотих червінців — Львівській братській школі.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Джамалою