...Спекотного літа 1923 року вродливий юнак, обдарований поет-початківець поспішав на вулицю Бульйонську, 14, пише газета Експрес. Він сподівався заквартирувати в земляка, Івана Очкуренка. Друзі допомогли вчорашньому гімназистові влаштуватися в Києві вчителем української мови та літератури, та жити Максимові було ніде.
Позаду залишилася рідна Романівка, де ще малим став римувати рядки, а вже в п'ятнадцять літ мав першу опубліковану збірку "На білих островах".
...Івана Очкуренка вдома не було, двері Максимові відчинила його дружина Катерина й попросила зачекати у вітальні. Нудьгуючи, Максим сів за фортеп'яно в кутку кімнати. Щойно заграв улюблену "Ой одна я, одна, та й у батенька була", до кімнати ввійшла Катерина й стиха заспівала. У цей момент між ними проскочила іскра.
Рильський замешкав в земляка. Вчителював у Трудовій гімназії, читав лекції з мови у Київському інституті народної освіти, а коли повертався додому, Катерина частувала його борщем. Жінка, старша на дев'ять років, опікувалася Максимом, наче рідним. Він грав на фортеп'яно, вона співала. Ці душевні надвечір'я зріднили їх. Від красеня Рильського, ерудита з витонченими манерами, вона втратила голову.
Іван Очкуренко спершу чинив закоханим усілякі перешкоди, не давав залишатися наодинці. Згодом шантажував сином: мовляв, забере в матері дитину. Максимові та Катерині довелося викрасти шестирічного Жоржа. Вони якийсь час переховувалися у її подруги. Там Рильський освідчився Катерині. Жінка поставила одну умову: він усиновить її сина. Максим погодився. На той момент Іван Очкуренко уже змирився з тим, що сталося, і погодився на розлучення. Катерина і Максим побралися влітку 1926 року. У 1930-му в них народився син Богдан.
Читайте також: Митрополит Епіфаній. Що відомо про очільника єдиної Української православної церкви
Сімейний затишок Рильських
Закохані жили душа в душу. Дружина стала другом, порадником, першим читачем і першим критиком більшості поезій Рильського.
Катерина Миколаївна — невисока, худенька, тендітна жінка, завжди стежила і за зачіскою, і за одягом. Ніколи не дозволяла собі вийти зі спальні в халаті чи капцях — тільки в сукні або спідничці з кофтинкою, завжди у туфельках на каблучку.
Про її кулінарну майстерність серед київських поетів-неокласиків ходили легенди. Ніхто не вмів зварити такий суп із дикої качки, як Катерина. А коронною стравою в домі поета був упольований заєць, запечений і нашпигований салом. Це майстерно описав у своєму оповіданні давній друг родини Остап Вишня.
Із родиною колишнього чоловіка Івана Очкуренка, який згодом знову одружився, Катерина зуміла зберегти теплі стосунки. Вони дружили сім'ями, ходили у гості одні до одних, а Максим Тадейович не раз допомагав Очкуренкам фінансово.
Проте був у житті Рильського один епізод, коли він порушив подружню вірність.
"Кінь і той ся спотикає..."
Сталося це навесні 1943 року у Москві, де тоді жив поет. У Кремлівському палаці з'їздів до чергового свята "талановитим і заслуженим" вручали Сталінські премії. До нагороди був представлений Максим Рильський і молода вчена-хімік Валерія Познанська. Вони сиділи поряд у залі і швидко знайшли спільну мову. У них почався роман.
Про це не знав ніхто, крім найближчих родичів. Коли 13 травня Володимир Сосюра привіз Катерині Миколаївні від Максима "флакон духів і коробочку пудри", вона усе зрозуміла. На своє виправдання Максим Тадейович надіслав ще й поетичні рядки: "На землі усяк буває, кінь і той ся спотикає..."
Син Богдан довго не міг простити батькові, вимагав, щоб той пішов із сім'ї. Тоді на захист Максима Тадейовича стала дружина. Вона наказала синові не судити батька. Сама ж ніколи не дорікнула чоловікові ні словом, на поглядом.
Рильський був безмежно вдячний Катерині, що пробачила його зраду. Життя повернуло у звичне русло, а непрохана пристрасть поета ("затремтіло серце кволе болем молодим") залишилася спогадом у циклі "Остання весна".
У 1958 році Катерини Миколаївни не стало. Двома інсультами обернулися для неї численні допити чоловіка у НКВС, тривале ув'язнення його в Лук'янівській тюрмі, цькування за "націоналістичні" рядки "вже й поля жовтіють і синіє небо".
У день похорону на могилі Катрусі, як її ніжно називав поет, плакали, обійнявшись, два кремезні чоловіки, два колишні суперники: Максим Рильський та Іван Очкуренко. Поет пережив кохану на кілька років, помер 24 липня 1964 року.
Оксана ПАХОЛКО
Читайте також: Найдавніша згадка про Русь-Україну: французи передали нам копію унікального документа