Релігієзнавці розповіли, як у радянські часи Церква співпрацювала із спецслужбами.
"Є документ, який підтверджує, що делегатів на Архиєрейський собор для обрання Патріарха Московського і всієї Русі визначали комісари держбезпеки СРСР, — розповідає релігієзнавець Олександр Саган в коментарі газеті Експрес. — У ньому чітко написано: "Важно обеспечить, чтобы в числе намеченных кандидатов преобладали агенты НКГБ, способные провести на соборе нужную нам линию".
Формально московських патріархів у радянські часи обирали на помісних соборах. Зрозуміло, що без погодження з органами держбезпеки цей процес не відбувався. І без відповідної візи ніхто не міг бути висвячений на єпископа".
"До речі, радянська влада розгорнула репресії щодо духовенства та єпископату й унеможливила обрання нового глави Церкви після смерті патріарха Тихона у 1925 році, — додає релігієзнавець Руслан Халіков. — Але під час війни Йосиф Сталін погодився змінити позицію і у 1943 році патріархом обрали Сергія (Старгородського)".
"І він був обраний за погодженням влади, — додає релігієзнавець Олександр Саган. — Ця людина підписала декларацію про співпрацю із радянським режимом. А єпископи і священики Російської Церкви, які змогли втекти із більшовицької Росії за кордон, називали це сергіянською єрессю.
У вересні 1943 року Сталін і перейменував її з Російської Православної — на Руську Православну Церкву з претензіями на всю Русь — і Київську, і Білу, і Червону. Наслідки цієї реформи пожинаємо дотепер".
Міфи про Російську Церкву читайте у новому номері газети Експрес.
