310 років тому в Батурині російські окупаційні війська вчинили масову різанину українського населення. За версією Москви, це була відплатна акція за намір гетьмана Івана Мазепи стати на бік шведського короля Карла ХІІ і таким чином продовжити боротьбу за незалежність України.
Передумови трагічних подій
На рубежі XVII – XVIII століть між Швецією та Росією спалахнула війна за володіння Балтійським узбережжям, яка згодом дістала назву Північної. Шведський експедиційний корпус, що вступив на територію Росії, очолив молодий король Карл XII, блискучий стратег і полководець.
Тоді ж гетьман Іван Мазепа розумів, що російський цар Петро І знищує українську державність і порушує зобов'язання обороняти Україну від поляків, що було однією зі засад угоди 1654 року. Мазепа вирішив скористатися слушним моментом – стати на бік шведського короля Карла ХІІ і таким чином продовжити боротьбу за незалежність України. За гетьманом пішло близько 3 тисяч козаків і провідних членів старшини, а також Військо Запорозьке.
Деякі російські джерела стверджують, що Мазепа нібито сам запросив шведів до України й обіцяв Карлові ХІІ зимівлю в Батурині, яка була резиденцією гетьмана, але документальних підтверджень цього немає.
Штурм Батурина
30 жовтня 1708 року московський цар віддав наказ знищити гетьманську столицю Батурин. Виконувати цю місію вирушив фаворит Петра, ясновельможний князь, у нещодавньому минулому пирожечник, а в майбутньому – генералісимус Олександр Меншиков.
Оборону Батурина очолив сердюцький полковник Дмитро Чечель. На пропозицію росіян скласти зброю козаки відповіли, що скоріше вмруть, ніж віддадуть столицю. Кілька разів Меншиков кидав свої війська на штурм фортеці, але козаки влучно відбивали атаки.
Зрада старшини Носа
Батурин, добре укріплена козацька твердиня, із запасом провізії і боєприпасів, міг витримати і багатомісячну облогу. Але в ніч проти 2 листопада один із полкових старшин Прилуцького полку Іван Ніс прийшов до Меншикова і повідомив йому про таємний хід до фортеці. Московське військо, скориставшись підземним тунелем, зайшло до міста.
Незважаючи на запеклий опір, козакам не вдалося стримати натиск росіян. Меншиков наказав: "Батурин іншим на приклад спалити весь". Розпорядження ясновельможного князя карателі виконували з особливою ретельністю.
Різанина у місті
Московити взялися грабувати місто та знищувати полонених козаків. Частину з них четвертували, частину прибили до плотів, інших вбивали та катували такими способами, на які їм вистачало фантазії. Трупи козаків прив’язали до дощок і пустили річкою Сейм, щоби всім стало відомо про загибель Батурина.
Наслідки погрому
Один із дослідників українсько-московської війни 1708 – 1709 років, відомий історик, професор Олександр Оглоблин у своїй праці "Гетьман Іван Мазепа та його доба" трагедію Батурина називає "московським терором", внаслідок якого були знищені усі державні установи, зокрема, Палац гетьмана, 28 збудованих Іваном Мазепою церков, унікальну книгозбірню та унікальний арсенал зброї.
Сучасний дослідник історії України Сергій Павленко у монографії "Загибель Батурина" зазначає, що жертвами погрому 2 листопада 1708 року у Батурині стали 6 – 7,5 тисячі мирних громадян, 5 – 6,5 тисячі військовиків, а разом 11 – 14 тисяч батуринців, сердюків та козаків.
Але масовими розправами над мирним населенням у Батурині злочини, що їх чинили росіяни, не закінчилися. Дуже скоро хвиля московського терору захлеснула всю північну Україну.
"Потрібна єдність перед обличчям ворога"
"Згадані події призвели до краху української державності на 200 років, – каже у коментарі Експрес-онлайн історик Олександр Палій. – Це був колосальний удар по державності. Через одного зрадника. Нам потрібно навчитися не толерувати зраду і боротися з нею надзвичайно рішуче".
Історик наголошує: маємо розуміти, наскільки важливим є персональний вчинок кожного у вирішальні моменти історії, наскільки важливо тримати єдність перед обличчям ворога. "Нічого не змінилося з тих часів, – додає він, – у сенсі лютості ворога і його готовності вбивати український народ. Якщо ми це чітко усвідомлюватимемо, все в нас буде гаразд".
Пан Палій вважає, що дії Мазепи у той час були виправдані. "Швеція була нам природним союзником, – зазначає він. – Ця держава не мала кордонів з Україною, не могла претендувати на наші землі.
Гетьман боявся як перемоги московитів, що посилилися, здолавши шведів, і почали тиснути на Україну, так і перемоги шведів. Оскільки один із польських королів, який був їхнім союзником, почав би претендувати на всю територію України. Перебуваючи у таких непростих умовах, Мазепа зробив правильний вибір. Але йому для перемоги забракло сил – полків, які на той час були скеровані на північ, воювали за московитів і навіть не знали, що гетьман вже перейшов на бік шведів".
