16 вересня 1930 року за особистим розпорядженням прем’єр-міністра Речі Посполитої Юзефа Пілсудського у 16 повітах Львівського, Станіславського та Тернопільського воєводств розпочалася акція “умиротворення” українців. Замість забезпечення прав національних меншин від поляків вони отримали побиття, незаконні обшуки, руйнування своїх осель та нищення національних символів.
“Після занепаду Західноукраїнської Народної Республіки більшість її територій, зокрема терени Східної Галичини, Волині, Холмщини, Підляшшя, Надсяння та Лемківщини, увійшли до складу Другої Речі Посполитої, — каже історик Юхим Коломієць. — Спершу населення стало жертвою політики полонізації й дискримінації всього українського в культурі та освіті. Та зважаючи на те, що українці здебільшого були селянами з незначним прошарком інтелігенції, то закриття гімназій чи львівського університету їх обурювало значно менше, ніж соціальна політика поляків.
Серед основних її елементів було питання землі, яку пріоритетно отримували жителі Другої Речі Посполитої польського походження. Наприклад, на Холмщині до 1934 року з 19 683 наділів поляки отримали 17 921, тобто 91 відсоток. Тож соціальне невдоволення з року в рік стало зростати й врешті призвело до масового антипольського виступу.
— Що про нього відомо?
— Виступ проти Польщі, який спрямовувався на представників окупаційного режиму та його структур, а не звичайних поляків, очолювала ОУН. Польською відповіддю на це власне й стала пацифікація, яка для багатьох українців була символом свавілля влади й відсутності справжніх громадянських прав у Другій Речі Посполитій. Попри те, що операцію офіційно подавали як кару за дії українського підпілля, головним об’єктом репресій стали не члени ОУН, а українське населення загалом.
— Якими були ці репресії?
— Влада нищила домівки українців та їхні господарства, людей били, були повідомлення про згвалтування. А дехто із селян загинув від насильницького “умиротворення”. Остаточного числа втрат дослідники не встановили, оскільки тогочасна влада всіляко намагалася завадити фіксації наслідків пацифікації — вилучала зібрані свідчення та фотографії, притягала до відповідальності адвокатів, які хотіли захистити постраждалих.
— Чи подіяла пацифікація на українців так, як хотіли поляки?
— Ні. Насправді пацифікація не злякала і не “умиротворила” українців, а досягла протилежних цілей: настрої швидко радикалізувалися, а підтримка національного підпілля зростала. Молодь, не згідна з тогочасним режимом, підпалювала житлові будинки поляків, нищила телефонні комунікації, дорожні та залізничні шляхи. Врешті наприкінці листопада того ж року поляки були змушені завершити каральну операцію.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про першу в світі ДНК-вакцину від коронавірусу
