Дату Великодня обчислюють за місячно-сонячним календарем, тому кожного року вона змінюється. Деякі скептики кажуть, що Воскресіння Ісуса — це не більше ніж вигадка. Однак Церква наполягає, що йдеться саме про історичну подію, про факт, а не про легенду.
— Про Воскресіння Христове свідчать усі чотири євангелісти — Матвій, Марко, Лука та Іван. Про цю подію говорять апостоли у своїх посланнях, — розповідає протоієрей Михайло Сивак, кандидат богословських наук, проректор Львівської православної богословської академії. — Святий апостол Павло навіть каже: “А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша”. Загалом у багатьох текстах Священного Писання йдеться про Воскресіння Христове.
— Коли саме це сталося і за яких обставин?
— За церковним переданням на час страти Ісусові було 33 роки. Ішов 34-й. Христос розпочав Свою проповідь у 30 років. Його служіння тривало три з половиною роки. Тож хресна смерть і Воскресіння сталися десь на 33 — 34 році життя Ісуса Христа.
Саме Воскресіння Христове сталося після святкування єврейського Песаху. Можна припускати, що це був березень або квітень. Адже інша назва єврейського місяця нісан (місяця, коли воскрес Христос) — авів, що означає “весна”.
А ще Воскресіння відбулося на третій день, а не через три дні після розп’яття. Христа розіп’яли в п’ятницю близько 15.00 за нашим часом. У цей час у Єрусалимському храмі приносилась жертва. Від п’ятниці відраховуємо дні, і виходить, що неділя є третім.
У Священному Писанні не згадується, коли саме, у яку мить воскрес Ісус Христос. Нам лише відомо, що третього дня після хресної смерті Воскресіння було об’явлене людям. Тобто Христос явився своїм учням уже воскреслим.
Відомо, що вранці у неділю жінки йшли до гробу з пахощами, щоб, за звичаєм, помазати тіло Господа. Мироносиці побачили, що камінь відвалено від гробу, а всередині Христа немає. Жінки зустріли в печері ангела (в Євангелії від Луки йдеться про двох ангелів) у блискучій одежі, який сказав: “Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес!”
— Із Євангелій нам відомо, що події смерті й воскресіння Ісуса Христа відбувалися в Єрусалимі в І столітті, — розповідає отець Олег Кіндій, доктор патристичного богослов’я, доцент кафедри богослов’я УКУ, священник УГКЦ. — Усе це сталося за часів первосвященника Каяфи, в період правління Понтія Пилата (бл. 26 — 37 років н. е.). Саме Пилат наказав розіп’яти Христа, про що згадується у всіх чотирьох Євангеліях. Також євангелісти пишуть, що Ісус помер у п’ятницю о дев’ятій годині (за нашим часом приблизно о 15.00).
Важливо, що жодна частина тіла Христа не була зламана, як і згадувалося у пророцтвах. Річ у тім, що римляни іноді прискорювали смерть тих, кого розпинали. Вони ламали ноги жертвам і ті за лічені хвилини помирали через удушення. Та коли римські воїни підійшли до Ісуса, Він уже помер на той час. Один з вояків проколов Христові списом бік, з якого потекла кров і вода.
Зазвичай римляни залишали тіла страчених на хрестах. Та оскільки Христа розіп’яли напередодні пасхальної суботи, то його поховали в п’ятницю ввечері. Як пишуть євангелісти, тіло Ісуса намастили пахощами, обгорнули в плащаницю і поклали у новій поховальній печері, у якій раніше ніхто не був похований.
Важливий момент: Христос справді помер. Якби Ісус воскрес у день своєї страти чи наступного дня, то вороги стверджували б, що Він ніколи не помирав. Трьох днів було достатньо, щоб говорити про смерть. Зрештою, на другий день після поховання Ісуса первосвященники та фарисеї пішли до Пилата й попросили поставити охорону біля гробу до третього дня. Мовляв, щоб не прийшли учні й не викрали тіло, а потім не сказали, що Ісус воскрес із мертвих. Й Пилат призначив сторожу із римських воїнів.
Євангеліст Матвій пише, що в неділю вранці стався землетрус, ангел Господній зійшов з неба й відкотив камінь від гробу. Воїни, які були на варті біля гробу, перелякалися і розбіглися. Деякі пішли до первосвященників і розповіли, що сталося. А первосвященники із старійшинами скликали раду й вирішили приховати від народу воскресіння Христове. Тож підкупили воїнів, аби ті говорили, то тіло Ісуса викрали. Ця чутка пронеслася між євреями.
— Кому першому явився Христос після Воскресіння?
● о. Олег:
— У давній апокрифічній літературі згадується, що після воскресіння Христос насамперед явився своїй матері — Марії. Або ж, що об’явив їй через ангела про Своє воскресіння.
Водночас євангеліст Іван конкретно описує зустріч Марії Магдалини з воскреслим Ісусом. Жінка, коли побачила Христа, не впізнала його. Подумала, що це садівник. Та коли Ісус промовив її ім’я, то одразу зрозуміла, хто це. Марія Магдалина кинулася до ніг Христа, але він застеріг, аби не торкалася до Нього, бо ще не зійшов до Отця.
● прот. Михайло:
— Святий апостол Павло у Посланні до коринтян, яке датується приблизно 53 роком, розповідає, що воскреслий Христос об’являвся одночасно 500 особам.
— Чи можемо говорити, що тіло Христа після воскресіння зберігало фізичні якості?
● прот. Михайло:
— Христос воскрес з тілом. І саме фізичним тілом. Він міг їсти і пити разом з учнями. Коли ж Христос являвся апостолові Хомі, то сказав йому встромити пальці в рани, що залишилися після розп’яття на хресті, і пересвідчитися, що Ісус справді воскрес. Щоправда тіло Христа після воскресіння — обожене й освячене — мало такі властивості, як тіло Адама до гріхопадіння. Наприклад, Ісус у тілі з’являвся посеред кімнати, але двері й вікна не відчинялися.
● о. Олег:
— Так, тіло Христа після воскресіння залишалося матеріальним. Докетисти, прибічники одного із найстаріших єретичних вчень, заперечували реальність втілення і страждань Ісуса. Вони навчали, що Христос мав тільки уявне тіло. Щодо воскресіння у Євангеліях справді немає багато деталей. І розповіді євангелістів дещо різняться. Але це історичний факт.