У цьому тексті ми спершу нагадаємо, як завершували життя відомі диктатори, а потім разом із експерткою з історичних питань обговоримо наслідки обезголовлювання режимів.
БЕНІТО МУССОЛІНІ
Фашистський диктатор Королівства Італія був ліквідований після поразки в 1945-му німецьких військ у цій країні. Лідери партизанського руху Італії вимагали від диктатора визнати свою поразку, аби могти розраховувати на справедливий суд. Та Муссоліні не зробив цього. Зрештою Комітет національного звільнення віддав наказ стратити дуче відразу після схоплення.
Диктатора разом із його коханкою Кларою Петаччі затримали поблизу міста Комо 28 квітня. Їх розстріляли. Тіла кинули у вантажівку та доправили до Мілана, де наступного дня їх разом із тілами інших фашистів вивісили на площі.
Після глуму й фізичного знущання натовпу тіло Муссоліні поховали в родинній каплиці у Предаппіо.
АДОЛЬФ ГІТЛЕР
Дізнавшись про долю свого поплічника Муссоліні, перед падінням Берліна Гітлер вирішив скоїти самогубство. Попрощавшись із своїм найближчим оточенням, він із дружиною Євою Браун пішов до апартаментів у фюрербункері. 30 квітня 1945 року фюрер застрелився там. Єва Браун також скоїла самогубство, прийнявши ціанистий калій.
Напередодні Гітлер віддав наказ обслузі знищити їхні тіла, обливши безнизом і підпаливши в саду рейхсканцелярії за межами бункера. Слуга та ад’ютант диктатора так і зробили. Останки Єви Браун і Адольфа Гітлера пізніше знайшли працівники СМЕРШ (підрозділ контррозвідки Народного комісаріату оборони СРСР) і перепоховали їх в іншому місці, а у 1970 році остаточно знищили.
САДДАМ ХУСЕЙН
Іракський диктатор і президент упродовж 1979 — 2003 років Саддам Хусейн був страчений шляхом повішання 30 грудня 2006 року. Такий вирок у справі про розправу над 148 шиїтами в Ед-Дуджейлі 1982 року йому виніс Вищий кримінальний трибунал Іраку.
Саддамові Хусейну були висунуті також інші звинувачення у військових злочинах і злочинах проти людства: знищення майже 5 тисяч курдів із племені барзані в 1983 році; використання хімічної зброї проти мешканців Халабджі в 1988 році, яке призвело до загибелі приблизно 5 тисяч людей; знищення 80 курдських сіл у ході військової операції “Аль-Анфаль” 1988 року; розв’язання ірано-іракської війни (1980 — 1988) та агресія проти Кувейту в 1990 році.
Суд над диктатором став можливим після того, як у березні 2003 року США розпочали війну проти Іраку задля повалення його режиму. “Полювання” на Саддама Хусейна тривало приблизно дев’ять місяців.
НІКОЛАЕ ЧАУШЕСКУ
Багаторічного румунського диктатора розстріляли за вироком Національного військового трибуналу через звинувачення у скоєнні тяжких злочинів проти народу Румунії та держави. Зокрема, геноциді, наслідком якого, відповідно до обвинувального висновку, стала загибель 60 тисяч громадян. Процес над диктатором став можливим під час Румунської революції 1989 року. Чаушеску разом із дружиною Єленою намагався на гвинтокрилі та автівці покинути Бухарест, рятуючись від багатотисячного натовпу, та їх таки затримали.
Подружжя поставили біля стіни солдатської вбиральні й розстріляли. Перед тим Ніколае Чаушеску сказав: “Я не заслуговую...” Тіла добу пролежали на футбольному стадіоні, а потім їх поховали на бухарестському кладовищі.
МУАММАР КАДДАФІ
20 жовтня 2011 року повідомили про смерть лівійського правителя Муаммара Каддафі, який беззмінно перебував при владі з часу воєнного перевороту в Лівії 1969-го. Його усунення стало можливим після масового повстання лівійців. 27 червня 2011 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Муаммара Каддафі. Утім він переховувався.
А 20 жовтня, опинившись в оточенні повстанців, Каддафі спробував утекти через каналізаційну трубу, однак його взяли у полон і стратили. Він помер від поранень в обидві ноги та голову.
ЖИТТЯ ПІСЛЯ СМЕРТІ ДИКТАТОРА
“Розвиток подій після загибелі диктаторів у багатьох країнах дуже схожий: спостерігається крах режиму і відбудова держави, — розповідає Олеся Ісаюк, історикиня, докторка гуманітарних наук. — На території Італії після формального зняття з посади Муссоліні у 1943 році бої все ще тривали, але було відновлено монархію Савойської династії і після закінчення війни вся повнота влада перейшла до її рук.
А згодом Італія стала республікою. Відбувалися економічна відбудова держави й вичищання публічного простору від представників фашистської партії. Та тут цей процес не був настільки глобальним, як у Німеччині, де ще й відбувалася денацифікація — фактично увесь народ треба було вилікувати від гами комплексів, які призвели до нацизму”.
— А як змінювались інші країни після смерті диктаторів?
— Після смерті Чаушеску до влади в Румунії прийшов новий уряд — Фронт національного порятунку. У грудні 1989-го румуни повернулись до демократії та капіталізму, в 2004 році держава стала членом НАТО, в 2007-му — ЄС. Утім, якщо у випадку будь-якої європейської країни смерть диктатора змінювала дійсно дуже багато, то у випадку, наприклад, Іраку чи Лівії, смерть диктатора не сильно вплинула на державний лад. Адже демократія майже не має шансів у суспільстві, яке базується на кланах та племенах.
— А як щодо росії — як може вплинути на хід подій там ліквідація путіна?
— Думка, що після смерті путіна росія стане нормальною, — ілюзорна. Росія — чи не єдина держава в географічній Європі, яка за свою історію майже не знала іншої моделі правління, як поліцейська імперія. Для росії державець-автократ і диктатор — це норма.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також спогади про полковника Валерія Гудзя, який загинув на Луганщині
