До відкриття цього гормону цукровий діабет вважався смертельною хворобою. Єдиним відомим на той час методом його лікування була сувора дієта. Але вона часто так виснажувала пацієнтів, що ті помирали.
Наприкінці липня 1921 року на базі університету Торонто канадський фізіолог Фредерік Бантинг разом зі своїм помічником Чарльзом Бестом під час експерименту зробили собаці першу ін’єкцію інсуліну. Допомагали їм лікар-фізіолог Джон Маклеод і біохімік Джеймс Колліп. За цю роботу в 1923 році Фредеріка Бантинга та Джона Маклеода удостоїли Нобелівської премії з фізіології і медицини.
— Робота над виявленням гормону інсуліну почалася ще у XVIII столітті, — каже ендокринологиня Олександра Малкіна. — Тоді німецький студент Пауль Лангерганс роздивлявся під мікроскопом підшлункову залозу й помітив скупчення клітин, які були хаотично розташовані по всьому органу й нагадували йому острівці. Відтоді скупчення клітин у підшлунковій залозі стали називати острівцями Лангерганса, проте їхніх функцій назвати ніхто не міг.
— Учені продовжували досліджувати підшлункову залозу, — додає Юлія Кривов’яз, лікарка-ендокринологиня, асистентка кафедри ендокринології Вінницького медичного університету імені М. І. Пирогова. — І лише у 1889 році вчений Оскар Мінковський виявив, що в собак, яким видаляли підшлункову залозу, розвивався цукровий діабет. Відтоді вчені остаточно встановили зв’язок між роботою підшлункової залози та хворобою. І хоч Мінковський зробив висновок, що підшлункова залоза виділяє певну речовину, яка впливає на рівень глюкози в крові, та він не зміг назвати цю речовину.
— Що було далі?
— Лише навесні 1921 року Фредерік Бантинг звернувся до професора Джона Маклеода з проханням допомогти йому з дослідами на підшлунковій. Бантинг зацікавив професора своєю ідеєю, і той надав йому невеличку, погано облаштовану лабораторію та 10 собак, на яких можна проводити експерименти. У помічники йому призначив студента-медика Чарльза Беста.
— Які дослідження вони проводили?
— Одній групі собак вчені видаляли підшлункову залозу й спостерігали за тим, як у крові тварин підвищувався рівень глюкози й починав розвиватися цукровий діабет. Другій групі тварин науковці перев’язували протоку підшлункової залози, через що та атрофувалася і переставала функціонувати. Тоді дослідники її видаляли, заморожували, а потім із неї виділяли необхідну речовину й фільтрували.
— Що робили з цією речовиною далі?
— Собакам, у яких уже був цукровий діабет, щодня вводили по декілька ін’єкцій з неї. Під час дослідження науковці побачили, що рівень глюкози у крові тварин став знижуватись. Тоді до команди запросили біохіміка Джеймса Колліпа, який мав очищувати отриману речовину для того, щоб пробувати вводити її людям.
— Коли саме розпочалося випробування на людині?
О. Малкіна:
— 11 січня 1922 року в Торонто 14-річному хлопчикові Леонарду Томпсону ввели ін’єкцію інсуліну. Він хворів на цукровий діабет І типу. Батьки вже не мали надії, що їхній син виживе, тому наважилися на експеримент. На жаль, перша спроба виявилася невдалою. У хлопчика розвинулася алергічна реакція.
Тоді біохімік отримав завдання ще краще очистити речовину. Повторне її введення було успішним. За добу рівень цукру в крові пацієнта знизився. Леонард Томпсон прожив ще 13 років і помер у 27, але вже через пневмонію.
— Що робили з речовиною далі?
Ю. Кривов’яз:
— До літа 1922 року інсулін стали використовувати доволі широко. Фредерік Бантинг і Джон Маклеод отримали патент на свій винахід і за 1 долар продали його університету Торонто, який фінансував їхні дослідження.
Після цього американська фармацевтична компанія “Елай-Лілі” викупила патент і почала масштабне виділення інсуліну з підшлункової великої рогатої худоби.
— А як придумали назву виявленої речовини?
О. Малкіна:
— Спочатку гормон назвали “айлетином”. Ця назва походила від англійського слова “острів”. Та згодом вчені перейменували речовину, використавши латинське слово insula — “острівець”. Таке походження назви спричинене розташуванням гормону на острівцях Лангерганса.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як отримати свідоцтво про повну вакцинацію
