Подібний інцидент уже був в історії 81 рік тому, коли Сталін наказав підірвати греблю Дніпрельстану. Щоб приховати свій черговий злочин, радянська влада сформувала міф про те, що дамбу зруйнували нацисти.
— Дніпрельстан — це частина гідроелектростанцій у Запоріжжі. Тоді, у 1941 році, сюди з Москви прибули два літаки. Один доправив 20 тонн вибухівки, в іншому були три сапери, — розповідає Роман Пономаренко, кандидат історичних наук. — 16 серпня, за два дні до підриву, вибухівка вже була закладена в “тілі” дамби.
Увечері 18 серпня німці вийшли до Дніпра й почали обстрілювати лівий берег. Командир полку НКВС, відходячи разом з начальником відділу воєнно-інженерного управління Південного фронту, дали команду військовому інженеру Борису Епову, який прибув з Москви з двома саперами, зруйнувати греблю. Після того, як Епов виконав завдання, поїхав звітувати у штаб на лівий берег Дніпра. Там був лише політрук Олександр Запорожець. Він наказав затримати військового інженера “за диверсію” і розпочати слідство. Лише через декілька днів з’ясувалося, що наказ про знищення дали Сталін та начальник Генштабу Червоної армії Борис Шапошников. Ще 13 серпня в інженерне управління Південного фронту надійшла секретна шифрограма за їх підписом з Москви: “У разі крайньої необхідності дозволено зруйнувати”.
— Чи правда, що підрив греблі викликав “Дніпровське цунамі”?
— Історії про 20-метрову водяну хвилю, яка буцімто накрила й змила прибережну міську смугу, плавні Хортиці та дійшла до Марганця і Нікополя, що розташовані майже за 80 кілометрів вниз за течією Дніпра, — це здебільшого плітки. Розслідування тих подій ніхто так і не проводив.
— Скільки людей тоді загинуло?
— Точної кількості людських жертв ніхто не підраховував, — каже Володимир Лініков, запорізький історик. — У радянські часи інформація про підрив Дніпрельстану була закритою. Про першого загиблого повідомили лише в 1990 році. Його син у листі до редакції одного з журналів розповів про загибель батька й ще тисяч людей. А вже в роки незалежної України називали цифри 20, 100 і навіть 120 тисяч осіб. Однак, на мій погляд, найближчою до правди є цифра, яку в березні 1942 року опублікувала “Берлінська ілюстрована газета”. Там йшлося про три тисячі жертв.
Точної кількості людських жертв ніхто не підраховував.
— У СРСР говорили, що греблю підірвали німці.
— Треба ж було якось виправдатися. Адже Дніпрельстан був найважливішим технічним об’єктом Запоріжжя. Греблю, яка на 37 метрів підвищила рівень води у Дніпрі, називали однією з “великих будов комунізму”. Тож для пересічних людей була сформована теза саме про німецьке руйнування.
