На початку 1909 року французький парламент скасував мораторій на виконання смертних вироків, який тривав перед тим три роки.
Причиною цього стали публічні заклики до якнайжорстокішого покарання для “короля розбійників” – Абеля Поллета, який зізнався у вчиненні понад сотні грабежів та вбивств. Під тиском громадської думки французькі парламентарі ухвалили відновлення смертної кари і відправили цього бандита та трьох його спільників на гільйотину.
Кривавим промислом Абель Поллет почав займатися разом зі своїм братом Огюстом у 1904 році. До того Абель відбував покарання в тюрмі за контрабанду, яку переносив через франко-бельгійський кордон. Саме у цих знайомих контрабандисту прикордонних районах і почала промишляти банда братів Поллет. Перед кожним нападом вони набирали нових спільників
Бандити вривалися у постоялі двори, трактири, звичайні будинки, церкви і грабували їх. Розбійники намагалися не залишати свідків, своїх жертв перед убивством часто катували, випитуючи про сховані гроші.
Офіційно банду Поллет звинуватили у скоєнні 115 розбоїв та убивств. На лаві підсудних опинилося аж 27 осіб, але тільки чотирьох з них визнали ватажками банди і засудили до найвищої міри покарання. Президент Франції Арман Фальєр підписав смертні вироки Абелю та Огюсту Поллету, а також двом найактивнішим спільникам – Каню Вромо та Теофілу Деру.
Страта відбувалася у містечку Бетюн, на подвір’ї тутешньої тюрми, в якій доживали свої останні години засуджені на смерть. Ще з ночі поблизу тюремного двору почали збиратися сотні людей, які хотіли поспостерігати за тим, як загинуть бандити.
Близько 4 години ранку для виконання вироку привезли розбірну гільйотину. Прибув кат із Парижа – Антон Діблер.
Ватажка банди вивели на страту останнім. Він мав надію на помилування. А коли зрозумів, що це неможливо, запанікував.
“Помічники ката майже на руках винесли Абеля Поллета. Побачивши перед собою фатальне знаряддя та закривавлені тіла своїх спільників, скинуті у кошик, він почав конвульсивно рухатись та опиратися. Але це йому не допомогло, і вже через дві хвилини і його тіло опинилося там же. Уся екзекуція тривала дев’ять хвилин”, – повідомляла у лютому 1909 року краківська газета Nowości Illustrowane.
Після виконаного вироку глядачі, яких зібралося близько двох тисяч, влаштували катові овацію. Після цього, за інформацією тодішньої преси, в містечку відбулися масові гуляння зі співами, ніби на великому святі.
До речі, остання страта на гільйотині у Франції відбулася 10 вересня 1977 року – тоді у Марселі стратили туніського емігранта Хаміда Джандубі, засудженого за вбивство. У 1981 році смертну кару було скасовано, і до цього часу гільйотину більше не застосовували.
Читайте також про те, як у різні часи людей ховали живцем. Чому так ставалося? Бо впродовж багатьох століть медики плутали діагнози.
