Як стверджували винахідники цієї диво-машини, за формою випуклостей на черепі людини можна з певністю передбачити її розумові здібності та схильності, пише Експрес-онлайн.
У тогочасній пресі, зокрема в краківському тижневику “Новини Ілюстровані”, з’явилися публікації про перші досліди із “характероміром”. Людям, що погоджувалися пройти випробування, проводили обміри голови, визначаючи розміри випуклостей та впадин на черепі, які, як тоді вважалося, мають стосунок до різних проявів психічної діяльності.
Засновником френології був австрійський вчений Франц Йозеф Галль, який вважав, що всі психічні властивості локалізуються в півкулях головного мозку і при розвитку викликають розростання певної ділянки. Це, буцімто, призводить до утворення опуклості на відповідній ділянці черепа, а при недорозвиненні якихось психічних властивостей в черепі утворюються западини. Таким чином видимий обрис черепа, вдавленого чи опуклого, свідчить про менший або більший розвиток тих чи інших ділянок головного мозку.
Про популярність цієї теорії на початку ХХ століття свідчить хоча б те, що в знаменитих «Записках про Шерлока Холмса» Артур Конан-Дойл устами професора Моріарті зробив комплімент Холмсу з приводу розвинутості його лобних долей. До речі, англійське френологічне товариство припинило своє існування лише в 1967 році.
Розвиток нейрофізіології показав неспроможність теорії Галля, і суспільство поступово втратило інтерес до френології. На сьогодні прийнято вважати, що психічні властивості людини не визначаються рельєфом поверхні мозку. Крім того, форма черепа не повторює форми мозку. Однак, серйозних наукових досліджень стосовно спростування науковості френологічних принципів не проводили. Було просто проголошено про «наукову неспроможність» френології, так само як і інших псевдонаук - хіромантії, астрології тощо.
Читайте також Пророки й аферисти ХХ століття
У часописах сторічної давності до дослідів в галузі френології все ще ставилися з великою довірою, порівнюючи її з теорією італійського криміналіста Ломброзо. Він вивчав форму черепа та риси обличчя злочинців і дійшов висновку про зв’язок зовнішнього вигляду людини зі схильністю до різних правопорушень. Однак, в науковому світі ця теорія також була розкритикована.