Кремлівські історики іменують Олексія Алчевського, на честь якого названо місто Алчевськ, “російським промисловцем”. Насправді він був фанатичним українцем і вкладав гроші в національний рух.
Олексій Алчевський народився у 1835-му в Сумах. Там же починав свою діяльність. Відомим у ділових колах України став у 1868 році, коли потрапив до числа засновників і членів правління Харківського торговельного банку, який став першим у Російській імперії приватним акціонерним банком.
— Свою безмежну любов та відданість Україні Олексій Алчевський проявляв у період Емського указу, коли до ідейних українців ставилися дуже погано, — каже Віталій Лавринчук, історик. — Свій бізнес 27-річний Алчевський розпочав у Харкові — торгував чаєм. Потім заснував позикове товариство, в якому запровадив коро т ко т ерм і нові фінансові операції з підтримки малого та середнього бізнесу. За два роки воно перетворилося у банк, що посів третє місце в Російській імперії.
На Донбасі Алчевського цікавили надра. Він інвестував у розвідку корисних копалин, яка виявила у Бахмутському та Слов’яносербському повітах великі поклади кам’яного вугілля. Відтак почав розвивати гірничий бізнес, який згодом привів його у металургійну промисловість.
На той час він заснував Алчевськ та перетворив Маріуполь в індустріальне місто.
Алчевський відкрив комерційне й гірниче училища, а також сільськогосподарський інститут. Окрім того, за його кошти почали функціонувати недільна школа й публічна бібліотека. На це він витратив декілька мільйонів рублів.
— У чому проявлялася його українська позиція?
— Ще в Харкові Олексій Кирилович почав форм у вати гурток українських підприємців, службовців та викладачів і опікувався водночас соціальною благодійністю, освітою та розвитком національного руху.
На території його садиби було відкрито перший в Україні та світі пам’ятник Шевченкові.
Активною сподвижницею національного руху була й дружина Алчевського — Христина Данилівна, яка також заснувала декілька українських навчальних закладів. А дочка брала участь в організації першої політичної партії Великої України.
— Бізнесова кар’єра Алчевського різко обірвалася. Як це сталося?
— Доволі успішні підприємства почали занепадати під час біржової кризи, що почалася у 1900 році. Як великий платник податків Олексій Кирилович розраховував на підтримку держави. Звернувся до міністра фінансів з клопотанням про випуск облігацій. Але йому відмовили.
Після цього тіло Алчевського знайшли на вокзалі в Петербурзі під колесами потяга. За офіційною версією, він начебто покінчив життя самогубством. Усю фінансово-промислову групу покійного олігарха отримали держава й московські банкіри, які давно поклали око на його фінустанови.
Тіло Алчевського знайшли на вокзалі в Петербурзі під колесами потяга. За офіційною версією, він начебто покінчив життя самогубством.
— Чому загибель першого українського олігарха стала початком русифікації Донбасу?
— Після його смерті нові власники стали масово завозити на Донбас робітників з Уралу. Згодом цей процес “успішно” продовжила радянська влада. Це й стало початком русифікації до того часу україномовного Донбасу.
