Глава УГКЦ передав до музею золотий Хрест заслуги капелана УСС Андрія Пшепюрського. Розповідаємо більше про цього духівника.
Нагороду капелана надіслала Блаженнішому Святославу правнучка священника — пані Любомира Пшепюрська.
“Як відомо, січовики були першою українською військовою формацією ХХ століття і стали фундаментом національного українського війська у 1917 — 1921 роках, — розповідає Жанна Очеретяна, завідувачка наукового відділу з питань музейної інформації та комунікації Національного музею історії України в Другій світовій війні. — Разом з вояками окопи Першої світової війни пройшов і отець Андрій. Золотий Хрест заслуги — нагорода, заснована в Австро-Угорщині ще в середині ХІХ століття. Вона свідчить про визнання важливості служіння капелана”.
За словами дослідниці, Андрій Пшепюрський у 1914 — 1918 роках був духівником легіонів УСС у званні капітана. Нагороджений трьома медалями–хрестами за воєнні заслуги: золотою, срібною і залізною.
“Постаті військових капеланів досліджував отець Михайло Забанджала. Він пише, що Андрій Пшепюрський народився у Яворові, навчався у гімназіях Львова і Перемишля, закінчив Львівську семінарію, — розповідає отець Андрій Зелінський, військовий капелан, заступник керівника Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ. — На початку Першої світової угорський відділ поліції, за доносом поляків, заарештував його й звинуватив у шпигунстві на користь Росії. Староста повіту врятував його від смерті”.
З благословення митрополита Андрея Шептицького отець Андрій з 1914 року став польовим духівником січових стрільців.
“Після бою на Маківці він отримав медаль “За хоробрість” — хоча капелани не беруть участі у військових діях, вони завжди поруч з вояками, — каже отець Андрій. — З січовиками священник провів 4 роки, у 1918-му отримав відпустку через погіршення здоров’я, і більше не повернувся до капеланства”. Капелан каже, що з 1925 року отець Андрій душпастирював у селі Старява Старосамбірського району Львівщини. Після приходу радянської влади його не раз кликали на допити органи НКВС.
Доньку отця засудили на 10 років, а сина вбили в тюрмі у 1941-му. Все це підірвало здоров’я капелана й у 1945 році він помер.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про найрезонансніші вбивства в історії