На честь цього знаменитого примата – австралопітека – названо алмаз в сузір'ї Центавра. Люсі -- один з головних персонажів у французькому мультфільмі “Еволюція” 2015 року. А назва фільму “Люсі” з неперевершеною Скарлетт Йоганссон у головній ролі, який зібрав у світовому прокаті понад 500 мільйонів доларів, походить саме від імені австралопітека Люсі.
Відлік історії австралопітека афарського почався ще 1973 року: перші знахідки останків зробила неподалік ефіопського селища Хадар Міжнародна афарська дослідницька експедиція під керівництвом Моріса Таєба і Дональда Джохансона.
Тоді скам’янілі останки складалися з частин великогомілкової та стегнової кісток, що утворювали колінний суглоб. Знахідку (AL 129-1) назвали “коліно Джохансона”. І хоча йшлося лише про дві кістки колінного суглоба, саме вони яскраво засвідчили, що австралопітеки були прямоходячими.
Цікаво, що саме за 2,5 кілометра від першої знахідки 24 листопада 1974 року в долині річки Аваш (Ефіопія) знайдено скелет дорослої жіночої особини людиноподібної істоти, що зберігся на 40%.
Ось саме цей скелет, геологічний вік якого близько 3,2 мільйона років, і назвали Люсі.
Якщо бути точним, то Люсі -- поширена назва знахідки AL 288-1 – декількох сотень фрагментів кісток, які становлять приблизно 40% скелета особини австралопітека афарського.
Справжніми щасливцями стали відомий палеоантрополог Дональд Джохансон та палеонтолог Том Грей. Що ж, ученим і справді неабияк пощастило: від Люсі їм дісталися фрагменти черепа, нижня щелепа, сім грудних і два поперекові хребці, крижова кістка, фрагменти ребер, ліва і права лопатки, плечова кістка, нижній епіфіз плечової кістки, ліктьові і променеві кістки, головчата кістка, таз, ліва стегнова кістка, колінний суглоб, права велика гомілкова кістка, фрагмент правої малої гомілкової кістки, проксимальна фаланга другого або четвертого пальця стопи.
Відкриття Люсі можна назвати випадковим. Дві години Джохансон та Грей ходили по курній рівнині, вдивляючись у кожен камінь. Саме у той момент, коли дослідники, втомлені виснажливою роботою, збиралися йти, Джохансон посковзнувся та упав прямісінько на кістки. Є й інша версія: коли вчені вже хотіли вибратися з яру, погляд Джохансона випадково впав на “камінь”, який виявився фрагментом кістки руки.
Чому ж австралопітека назвали саме Люсі? Як з’ясувалось, коли вчені обговорювали сенсаційну знахідку та безтурботно пили пиво, у таборі звучала пісня групи The Beatles “Lucy In The Sky With Diamonds” (“Люсі на небесах в алмазах”). Сам Дональд Джохансон з цього приводу писав: “У якийсь момент того незабутнього вечора... ми якось мимохіть почали називати нашу знахідку Люсі”.
Не менш цікаво, чому ж цей різновид австралопітека назвали афарським. Його знайшли у так званому Північному афарському трикутнику – низинному районі в північній частині Ефіопії.
Люсі, яку так часто називають праматір’ю людства, була мініатюрна: її зріст – усього 105 см, вага – 27 кг.
Рівень інтелекту в Люсі був приблизно такий, як у шимпанзе: об’єм
її мозку становив усього 400 см3. Водночас у будові черепа Люсі уже наявна суто людська ознака: великий потиличний отвір, де спинний мозок з’єднується з головним.
На черепі у цієї представниці австралопітека афарського видно гребінь для прикріплення потужної жувальної мускулатури. Не дивно, що більшість палеонтологів вважають, що рід Homo sapiens походить саме від лінії австралопітека афарського.
До речі, вчені одразу здогадались, що знайшли саме особу жіночої статі. Вони розуміли, що гомінідам такого давнього віку притаманний статевий диморфізм. Інакше кажучи, кістки таза чоловіків і жінок значно різняться.
Детально вивчивши кістки таза та нижні кінцівки, зробили висновок про те, що Люсі була прямоходячою.
Ця найвідоміша представниця австралопітека афарського живилася рослинною їжею савани та падаллю. Оскільки на кістках Люсі не виявили слідів від зубів хижака, вчені припустили, що Люсі померла природною смертю у віці 25-30 років.
Але що саме стало причиною її смерті? На думку Джона Каппельмана, антрополога з університету штату Техас, рисунок переломів на кістках Люсі ідентичний з рисунком кісток людей, що впали з великої висоти. Учений вірив, що австралопітек упав з високого дерева і приземлився у вертикальному положенні, зазнавши компресійних переломів. Ймовірно, таке падіння було з висоти 15 метрів.
Та не всі погоджуються з гіпотезою Каппельмана: "батько австралопітека" Джохансон вважає такі заяви голослівними, а Тім Вайт із Каліфорнійського університету вважає, що тріщини в кістках Люсі – звична річ для палеонтологічних знахідок. Критикуючи гіпотезу Каппельмана, вчені підкреслюють, що дослідники просто не мають можливості диференціювати посмертні ушкодження кісток внаслідок травм ще за життя.
А чи чули ви про “дочку Люсі”? Так, у 2000 році дослідникам пощастило знайти ще одну приголомшливу знахідку – фрагменти кісток жіночої особини австралопітека афарського віком три роки. Дитинча назвали Селам (з ефіопської – “мир”), однак неофіційна її назва – “дочка Люсі”. Та ця назва – умовна: на думку антропологів, Селам старша від Люсі на 120 тисяч років.
Христина КОЗАК
