Насправді слова до пісні написав упівець Микола Сорокаліта, а музику — Василь Заставний, теж боєць УПА. У цьому тексті я розповім вам найцікавіше про цих українських героїв.
...Я приїхала в село Вибранівка, що на Львівщині, де народився Микола Сорокаліта. У місцевій школі при вході висить дошка зі світлинами героїв, котрі віддали життя за Україну. Ось фото 20-літнього хлопця, який навчався тут, він загинув цьогоріч у боях на Харківщині.
На іншому стенді — фотографії та історії упівців, які народились у Вибранівці та навколишніх селах. У центрі найбільший портрет — Миколи Сорокаліти.
“Він народився у 1912 році, — розповідає Ірина Гурська, вчителька історії. — Був дуже талановитим, прагнув здобути освіту, тому навчався у львівській гімназії. У 19 років був ув’язнений за розповсюдження націоналістичних листівок. Та згодом за свої погляди потрапив до табору для політв‘язнів у Березі-Картузькій. Через півтора року вийшов на волю, став членом ОУН. Згодом став районним провідником ОУН та командиром загону служби безпеки УПА”.
“Коли і як він вирішив написати рядки “Ах лента за лентою”?” — питаю я.
“Зі слів самого Миколи Сорокаліти, пісня була написана після боїв у Дев’ятницьких лісах поблизу Вибранівки, — розповідає Ірина Гурська. — Пошту в нашому селі окупували більшовики. Попри нерівні сили, упівцям вдалося звільнити будинок. Це був настільки успішний бій, що пан Микола ще довго про нього згадував. Особливо він захоплювався вправністю юнака-кулеметника на псевдо “Смерека”. Власне, влітку 1946-го він і написав віршовані рядки на честь цього хлопця”.
У селі зустрічаю 61-річного Антона Сорокаліту. Його батько і Микола Сорокаліта були двоюрідними братами.
“Мій знайомий, який колись працював у в’язниці, якось виводив на прогулянку дядька Миколу, — розповідає пан Антон. — Він спитав його: “За що ви несете покарання?”, той відповів: “За олівець і папір”. Лише згодом мій знайомий зрозумів, що упівець мав на увазі пісню, яку в той час наспівували ледь не всі повстанці”.
Особисто знайомою з Миколою Сорокалітою була 88-річна Степанія Орищин, яка мешкає на околиці села.
“Якось моя мама привела до хати Сорокаліту, який тоді втікав від енкаведистів, та сказала: “Діти, не бійтесь. Іноді Микола ховатиметься у нас на стрісі, там його не знайдуть”, — пригадує пані Степанія. — У нас він переховувався десь рік чи два... Мені здавалося, що це його переховування — таке ж покарання, як тюрма, яка йому “світила”...
● Степанія Орищин розповідає про переховування Сорокаліта в батьківській хаті. Фото авторки
Микола був добрим і дуже розумним. Пам’ятаю, мав книжку з історії. Ми з сестрою іноді її розглядали. Він завжди казав: “Діти мої, читайте книжки”.
На жаль, Миколу Сорокаліту викрили енкаведисти. “Він пережив страшні тортури, — розповідає вчителька історії. — Був засуджений до смертної кари, потім заміненої 25-річною каторгою. Її відбував у концтаборах Кенгіру, на мідних рудниках у Джезказгані. Через непрацездатність, у 1958 році, йому скоротили термін ув’язнення, і він повернувся на Батьківщину. Схуд до 47 кілограмів, набув інвалідність...”
Микола Сорокаліта спочатку приїхав на Хмельниччину, де 15 років працював кочегаром. Потім перебрався на Львівщину.
“Він мріяв побачити вільну Україну. І ця мрія здійснилася, — каже 65-річна Марія Ганич, директорка музею Уляни Кравченко та Миколи Устияновича. — До відкриття пам’ятника Незалежності тут, у Миколаєві на Львівщині, він написав вірш. Попри все, він любив писати. Медсестра, яка приходила до нього додому проводити маніпуляції, розповідала: “На столі завжди був зошит, де пан Микола записував вірші. Кожного разу він читав мені їх, і ми обоє плакали”.
Помер Микола Сорокаліта на 83 році життя — у 1995-му. У нього було троє синів. На жаль, усі загинули. Сьогодні ж онук та правнук Сорокаліти боронять нашу державу на фронті.
МУЗИКУ НАПИСАВ “ШЕРШЕНЬ”
А хто ж написав музику до пісні “Ах лента за лентою”? Василь Заставний, теж боєць УПА, який загинув у 1950 році.
“Я знала Василя Заставного особисто, — розповідає 92-літня Галина Білявська. — Він був спокійним, виваженим і дуже принциповим. Народився у селі Чижичі (1907 року. — Авт.). Був кущовим провідником ОУН (кущ — структурний підрозділ ОУН. — Авт.), керував підпільною роботою на території кількох сіл...”
“За підняття духу піснею “Лента за лентою”, а також за інші героїчні вчинки Василь Заставний на псевдо “Шершень” був нагороджений Срібним Хрестом бойової заслуги”, — додає Роман Зошій, староста Вибранівського старостинського округу.
Насамкінець він додає: “Нині на фронті з нашого округу — 25 хлопців. У наших жилах тече кров упівців. І ми таки втілимо в життя те, чого прагнули воїни УПА й чого прагнемо всі ми — Україна буде вільною і незалежною!”
