Саме цього дня у 1921 році Політбюро ЦК КП(б)У надіслало до ЦК РКП(б) телефонограму, в якій гарантувало збір в УСРР 100 мільйонів пудів зерна. А збирали це зерно ціною людських життів.
— Підгрунтям для голоду 1921 — 1923 років стали Перша світова війна і українська революція, яка теж відбувалась на тлі воєнних дій, — розповідає історик Ігор Дерев'яний. — Кількість населення тоді різко скоротилась, особливо — чоловічого. До тогож тяглової сили поменшало — коней забирали на потреби армії, волів — на провізію. Ще однією причиною стала посушлива погода — у 1921 році літо було найсухішим за століття. Від нестачі вологи особливо постраждали степові й частково лівобережні губернії. І хоч було зрозуміло — гарного врожаю чекати не варто, наприкінці липня Політбюро пообіцяло владі нереальні 100 мільйонів пудів зерна.
Аби виконати план, так звані хлібозаготівельні загони відбирали у селян останнє. До волостей та сіл, що опирались і не віддавали збіжжя, вводили військові частини, які мали право “негайно вживати найрішучіших заходів примусового характеру”. Опір селянства придушували також продовольчі дружини, воєнізовані хлібозаготівельні робітничі формування. Так репресіями комуністам вдалося зібрати 74,9 мільйона пудів зерна. Забрали у людей навіть посівний резерв — тобто у 1922-му вже не було чим засівати поля.
— Куди відправляли зерно з України?
— Основну частку — до Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки з центром у Москві та перерозподіляли для промислових центрів. Також зерно відправляли на Поволжя і Кубань, де теж був голод через економічні та кліматичні фактори.
— Скільки українців через такі дії голодували?
— Загалом через голод допомоги потребувало 6,6 мільйона осіб, 40 відсотків — діти. Щодо смертності, історики наводять приблизні дані — від 235 до 500 тисяч.
— Як реагувала на голод влада?
— Українські більшовики попросили допомоги, у ЦК “побачили” проблему аж у січні 1922-го — тоді ухвалили постанову про визнання голодуючими деяких неврожайних губерній УСРР.
— Як вдалось подолати голод?
— Про голод в Україні став заявляти на весь світ уряд УНР в екзилі ще восени 1921 року. Першими запропонували допомогу голодуючим УСРР протестантські громади США, Канади і Нідерландів — з власної ініціативи. Щоправда, спершу в Україну їх, як і Американську адміністрацію допомоги (АРА), не пускали. Лише в березні 1922 року після зняття “залізної завіси” благодійники змогли прибути в губернії УСРР та розгорнути пункти харчування. Вони допомогли 60% голодуючих. 180,9 мільйона пайків надала Американська адміністрація допомоги (АРА), 12,2 мільйона — Місія Нансена.
А коли ситуацію остаточно вдалось внормувати, Москва оголосила про зупинення голоду і розпочала світовий експорт зерна. З УСРР вивезли 13,5 мільйона пудів нового врожаю. Тож голод для українців закінчився аж у першій половині 1923 року.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про найрезонансніші вбивства в історії
