Зйомки стрічки "Гарет Джонс" розпочнуться у березні. Українські, польські та британські кіномитці розкажуть нам історію відважного газетяра, який, незважаючи на загрозу своєму життю, відвідав Радянську Україну в часи Голодомору, а потім розповів про побачене світові.
"...Одне слово вбивалося у мою пам'ять у кожній розмові. Це слово "голод". Ніколи не забуду спухлі животи дітей у хатах, в яких мені довелося заночувати", – писав 27-річний журналіст у своєму репортажі.
"Ситуація жахлива, голод майже скрізь, гинуть мільйони... Терор зріс до незвичайних масштабів", – повідомляв Джонс у листі до батьків наприкінці березня 1933 року.
До слова, матір Гарета Джонса, Енні Гвен Джонс, у 1889-1892 роках жила у Юзівці (нині Донецьк), була вихователькою онучок засновника міста Джона Юза – тож Україна не була чужою для родини журналіста.
То яким був Гарет Джонс? Чому вирішив вирушити в Україну та привідкрити "залізну завісу", розповідаючи про голодний терор?
– Народився він в Уельсі, – каже Віталій Огієнко, науковий співробітник Українського інституту національної пам'яті. -- Знав багато мов, зокрема, німецьку, французьку й російську. Гарет дуже рано почав свою кар'єру і вже у 25 років став радником із міжнародних питань прем'єр-міністра Великої Британії.
Джонс багато подорожував, спілкувався з відомими особистостями. Зокрема, у 1932 році брав інтерв'ю в Гітлера, ще до того, як той став німецьким канцлером.
– А як Джонс потрапив в Україну?
– У 1932-му він приїхав у Москву, щоби писати про індустріалізацію та колективізацію. Спершу Гарет ставився до цього доволі позитивно, як і більшість західних журналістів. Ці реформи здавалися майже неймовірними у часи Великої депресії. Та ще в Москві він зрозумів, що радянська ідеологія, про яку розповідають світові, дуже відрізняється від реальності в Союзі. Останньою краплею стала поїздка в Україну.
– Як це було?
– Аби поїхати туди, треба було отримати дозвіл від радянської влади. Однак Гарет Джонс зробив по-іншому -- він просто придбав квиток на поїзд і в березні 1933 року вирушив до України інкогніто. Вийшов у Харківській області, де й зіштовхнувся зі всіма жахіттями Голодомору. Декілька днів він ходив від села до села, спілкувався з людьми й все занотовував.
Гепеушники виявили Джонса випадково – помітили, що він іноземець, затримали, перевірили документи... А опісля відправили в Москву і депортували з Радянського Союзу, заборонивши в'їзд до країни.
– Однак змусити його мовчати вони не змогли?
– Так. Після повернення Гарет Джонс одразу дав прес-конференцію у Мюнхені, де розповів про побачене. Тоді це стало справжньою сенсацією.
Голодомор настільки вразив Джонса, що за два роки він написав на цю тему понад 20 статей. Зокрема, і про те, що голод в Україні викликаний штучно. До слова, дехто вважає, що Джордж Орвелл використав статті Джонса під час написання повісті "Колгосп тварин".
– Як склалося життя Джонса далі?
– Воно було схоже на детектив. І навіть обставини смерті репортера до кінця не з'ясовані. Відомо, що його застрелили у 1935 році в Монголії. Є підозра, що Джонса вбили радянські спецслужби.