Листопадовий чин — так називають збройний виступ, який організувала в ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 року Українська Національна Рада силами Січових Стрільців у Королівстві Галичини й Волині, на той час коронній землі Австро-Угорської імперії. Метою повстання було встановлення влади Української держави.
Цю історичну подію називають також Листопадовою революцією, Листопадовим переворотом, Листопадовим зривом та Першолистопадовим повстанням, пише Експрес-онлайн. Як усе було?
Передумови збройного виступу
На той час Перша світова війна наближалась до свого завершення, а Австро-Угорщина тріщала по швах. Економіка деяких держав, які належали дуалістичній монархії, поступово занепадала, а політичні кола вимагали незалежності. Львів, що на той час входив до складу імперії, відчував наближення "відлиги".
16 жовтня 1918 року імператор Австро-Угорщини Карл І видав відозву до "своїх народів". Логіка цісаря була зрозуміла: він, удаючи зі себе демократа, намагався зберегти вплив через обіцянки "федералізації" Австро-Угорщини.
Українські політики вирішили тоді не піддаватися на обіцянки цісаря, а діяти на власний розсуд. 18 жовтня 1918 року в Народному домі у Львові зібралися українські політики — депутати Віденського парламенту, Галицького та Буковинського сеймів та представники різних партій та, опираючись на заяву цісаря, створили головний репрезентативний орган українців у монархії — Українську Національну Раду. Її Президентом обрали Євгена Петрушевича, який представляв інтереси українців у Відні. Головою львівського відділу та фактичним керівником всього процесу в краю став Кость Левицький — один із головних політичних провідників галицьких українців того часу.
19 жовтня Рада ухвалила Маніфест. У документі територією Української держави проголосили Східну Галичину з граничною лінією Сяну із залученням Лемківщини, північно-східної Буковини та української смуги північно-східної Угорщини. У Маніфесті також прописали передумови проведення виборів до парламенту (Української Національної Ради) та ухвалення Конституції.
20 жовтня на площі Святого Юра після недільної літургії зібралося урочисте віче. Кость Левицький з благословення митрополита Андрея Шептицького проголосив створення Української держави в межах Австро-Угорщини.
Реакція поляків
У той час активізувалися і поляки, які вважали Львів і Галичину своїм територіями. 31 жовтня стало відомо про приїзд до Львова Польської ліквідаційної комісії з Кракова, яка мала намір перебрати владу над Галичиною.
Українська Національна Рада попросила намісника Галичини генерала фон Гуйна передати їй владу легальним шляхом. Той відмовився, посилаючись на відсутність наказу зі столиці. Тоді група радикально налаштованих молодих офіцерів, які пройшли світову війну, утворили Український генеральний військовий комісаріат (УГВК). На вечірньому засіданні 31 жовтня 1918 року УГВК вирішив брати владу у Львові, не чекаючи, поки це зроблять поляки.
Повстання
Збройний виступ розпочався о 4-й годині ранку. Першочерговим завданням було знешкодити ті сили, що могли чинити збройний опір. Загін поручика Теодора Мартинця роззброїв супровідний батальйон 41-го полку піхоти, що складався зі солдатів інших національностей та квартирувався на тодішній вулиці Зиблікевича.
До школи імені Конарського, де дислокувалися угорські солдати, вирушив загін поручика Іллі Цьокана. Офіцерам корпусу передали заздалегідь надруковані листівки угорською мовою. Через деякий час на будівлі школи з’явилося повідомлення про нейтралітет угорців.
Залишалася лише поліція, що розташовувалася на вулиці Городоцькій. Рівно о 4-й до казарм поліції зайшов загін на чолі з Любомиром Огоновським, одним із командувачів військового комітету. Поліціянти, серед яких теж було чимало іноземців, добровільно склали зброю.
Далі стрільці захопили Головну пошту, всі залізничні двірці, радіо, військову комендатуру, відімкнули міський телефон та міжнародну телеграфну лінію. Арештували командувача Львова генерала Пфеффера і графа фон Гуйна. Урешті-решт, загін Мартинця зайняв головну споруду міста — Ратушу.
О 6 ранку 1 листопада 1918 року синьо-жовтий стяг замайорів над вежею міста. У Львові уперше з 1349 року була українська влада, встановити її увдалося протягом двох годин без жодної краплі крові та майже без жодного пострілу.
Наслідки Листопадової революції
Листопадовий чин спричинив утворення Української держави площею 70 тисяч квадратних кілометрів. 9 листопада було сформовано її уряд — Державний Секретаріат.
13 листопада 1918 року Українська Держава отримала нову назву, згідно з ухваленим Радою Тимчасовим основним законом — Західноукраїнська Народна Республіка.
Однак такі дії спричинили опір поляків і розгортання з перших днів існування ЗУНР польсько-української війни. Уже 1 листопада у Львові польське населення міста розпочало підготовку до неї. Польський штаб розмістився у Будинку техніків (на сучасній вулиці Горбачевського) та Школі імені Сенкевича (сьогодні — вулиця Залізняка, 21). Під вечір 1 листопада наприкінці вулиці Коперника з’явилися перші збройні вузли польських боївок.
На знак пам’яті про Листопадову революцію у центрі Львова названо вулицю. Щороку 1 листопада тут відзначають День Листопадового чину.
