За приблизними підрахунками власниці вазона, 63-річної Любові Павлюк із села Креховичі, що на Івано-Франківщині, цьогоріч різдвяник зацвів майже двома тисячами ніжно-рожевих квітів.
“Цей вазон я вирощувала з маленького пагінця 27 років, — розповідає прикарпатка. — Вже й навіть не можу пригадати, звідки його принесла”. Квіти жінка любить з дитинства. Каже, що як була маленька, то часто носила польові для мами. Любов до природи й прекрасного пані Люба, яка свого часу працювала швачкою, прядільницею, меблевичкою, пронесла крізь роки.
“Маю вдома приблизно 50 видів кімнатних рослин, — продовжує співрозмовниця. — Про кожну багато читаю, всі доглядаю, підливаю, підживлюю. Скажімо, різдвяник чудернацько так по-науковому називається: шлюмбергера або зигокактус. Його батьківщина — тропічні ліси Бразилії. На наш континент рослина потрапила понад 200 років тому завдяки англійському ботаніку-колекціонеру Алланові Каннінгему”. За її словами, загалом різдвяник може квітнути червоними, білими, помаранчевими, фіолетовими, рожевими й бузковими квітами. І кожен прекрасний по-своєму.
“Моя диво-шлюмбергера росте у 50-літровому горщику в найбільшій кімнаті — залі. Вазон настільки великий, що надвір його ніколи не виношу, бо в двері годі просунути, — зауважує Любов Павлюк. — Часто підживлюю рослину спеціальними добривами, розчином попелу й заваркою з чорного чаю. Ну й, звісно, щотижня підливаю. А раз на два-три місяці — купаю, аби пилюка не збиралася. Коли це роблю, то здається, що різдвяник аж листочками тріпоче. Мабуть, так дякує”. Квітникарка-аматорка каже, що її різдвяник-велетень цвіте двічі на рік — перед Різдвом і Великоднем. Часто до неї приходять сусіди, знайомі, аби зробити світлину біля красеня і взяти пагінець “на розмноження”. Добрим людям ніколи не відмовляє. Окрім вазона-велетня, ростуть в оселі пані Любові й менші різдвяники, які квітують помаранчевими й темно-рожевими квітами.