Володимир Зеленський вручив Фумінорі Цучіко президентську нагороду “Національна легенда України”.
“Фумі працював викладачем японської історії. Вперше приїхав в Україну в січні 2022 року. Досліджував тут тему Другої світової війни, — розповідає Наталія Грама, волонтерка й подруга Фумінорі. — Напередодні повномасштабного вторгнення Фумінорі перебував у Києві. Але представники японського посольства попросили чоловіка залишити Україну. Фумі вирушив до Польщі. Проте на кордоні побачив величезну кількість людей, які втікали від збройного нападу Росії. У душі Фумі все перевернулось. І він у березні повернувся назад, до столиці. Згодом випадково на Майдані Незалежності почув, що в Харкові багато людей ховаються у метро, бо місто постійно обстрілюють, що є велика потреба в допомозі. Тому вирішив приїхати сюди”.
Наталія пригадує: коли вперше побачила у харківській підземці Фумінорі, не повірила, що він чимось зможе допомогти містянам. Каже, на вигляд скромно одягнутий, немолодий, до того ж не володів ні українською, ні англійською мовами.
“Ми розумілись через перекладач у телефоні. Він запитав, які є потреби. Я сказала, що необхідні засоби гігієни та ліки. Фумінорі наступного дня їх приніс. Багато. Згодом він облаштував у підземці кухню, придбав туди холодильник, і ми почали випікати хачапурі й сирники. Якось я сказала, що хочу з часом відкрити свій заклад — соціальне кафе, аби люди мали змогу безплатно поїсти. Фумінорі сподобалась ця ідея. Ми починали з маленького — взяли в оренду кіоск, там стали готувати супи й чай. Потім адміністрація ринку надала нам у користування два великі сучасні кіоски. В одному ми облаштували кухню, в іншому — роздаємо готові обіди”, — розповідає пані Наталія.
Безплатне кафе працює на Салтівці. Цей район Харкова зазнав найбільших руйнувань унаслідок ворожих атак. Щодня в кафе харчується більше як 1000 — 1200 людей. У меню — супи, борщ, каші, макарони, м’ясо, а ще — пиріжки, булочки, пампушки з часником, чай. У закладі працюють 11 осіб, які отримують зарплатню. Щоб мати змогу утримувати кафе, Фумінорі продав власний будинок у Японії. Допомагають з донатами й небайдужі українці.
“В Японії у Фумі залишились двоє доньок і троє онуків. Він розповідав, що в нього теж було важке дитинство. Після ядерного бомбардування Хіросіми й Нагасакі багато японців голодували та жили в бідності. Саме тому він добре розуміє українців, які сьогодні потерпають від російської агресії”, — каже Наталія Грама.
За її словами, Фумінорі дуже активний, попри те, що вже у поважному віці. “Він мріє розширити мережу безплатних кафе. А ще Фумі дуже любить дітей і український борщ. У його родині були довгожителі — дідусь прожив 110 років. Тому він вірить у своє довголіття, не боїться тривог та постійних обстрілів і завжди усміхнений. Раніше Фумі багато подорожував, проте в жодній іншій країні, каже він, до нього не ставилися так добре, як в Україні”, — додає Наталія.
