Людяний, щирий, надзвичайно сміливий — так характеризують Максима Камінського з Іллінців, що на Вінниччині, побратими і друзі. Для нього війна почалась ще у 2014 році, коли він добровольцем пішов боронити країну. Боєць 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка загинув на Донеччині у грудні минулого року. Максимові Камінському посмертно надали звання Героя України.
“Чоловік ще у школі захоплювався спортом, від ранку до вечора пропадав у залі, — розповідає Світлана Пустовіт, дружина Героя. — Став чемпіоном України з дитячого футболу, був неодноразовим призером Одеської та Вінницької областей з аматорського футболу. Після дев’ятого класу навчався у педагогічному коледжі, потім — у Вінницькому державному педагогічному університеті на факультеті фізичного виховання. За його плечима — строкова служба в армії. Він був із тих, хто хотів служити, і пишався цим”.
Співрозмовниця додає: вони з коханим були знайомі добру половину життя, адже мешкали в одному дворі.
“Я чекала Максима з армії, потім ми навчались обоє на педагогів. За ним я була як за кам’яною стіною. У травні 2014 року ми побрались. Я вже була вагітною, коли Максим заявив, що буде воювати. У складі тодішнього 9-го батальйону він брав участь в АТО. А що був вправний стрілець, побратими дали йому позивний “Шайтан”. Того ж року народився наш син Владислав. Чоловіка відпустили на кілька днів, він був зі мною на пологах. Ми так раділи народженню сина”, — розповідає дружина.
Після демобілізації Максим Камінський разом з бойовими побратимами створили громадську організацію “Спілка учасників АТО та ветеранів інших бойових дій”, яку очолював два роки.
“Чоловік завжди активно обстоював права учасників бойових дій, згуртовував навколо себе людей, опікувався родинами загиблих воїнів, волонтерив, — додає Юлія Щербань, подруга Героя. — Хай як важко було, він завжди усміхався і жартував”.
Після повномасштабного вторгнення Максим Камінський повернувся на службу в 59-ту окрему мотопіхотну бригаду, був розвідником. Востаннє воїн спілкувався із дружиною в день святого Миколая. Тоді повідомив, що має виконувати бойове завдання. І більше на зв’язок не виходив.
21 грудня 2022 року під час бойового зіткнення біля населеного пункту Невельське Донецької області осколок влучив Максиму під шолом. Поранення виявилось несумісним із життям.
У пам’ять про Максима Камінського на міському стадіоні Іллінців відбувся футбольний турнір, на якому змагались місцеві команди. Перехідний кубок переможця та пам’ятні статуетки командам вручили тренер захисника Петро Демида і дружина Героя — Світлана. Родичі та друзі кажуть, що проводитимуть такий турнір щорічно.
