Від початку війни чоловік воює у лавах 100-ї окремої бригади тероборони. На День знань захисник несподівано приїхав до гімназії з передової, аби привітати своїх вихованців і колег з початком нового навчального року.
“У гімназії села Туропин я випустив не один десяток учнів, — розповідає Віктор Дудик. — Діти завжди казали, що фізичне виховання — їхній улюблений предмет, бо їм подобається і спорт, і я як педагог. Це так приємно! Ще одна моя гордість — будівництво нового сучасного стадіону, капітальний ремонт спортзалу в гімназії. Маючи такі комфортні умови, учні радо йшли на заняття.
У 2018 році я підписав контракт із однією з бригад ЗСУ, був у резерві. Розумів, що велика війна буде, і постійно готувався до неї. Проходив вишколи, їздив на збори, підвищував майстерність володіння зброєю. На жаль, лихі передчуття справдилися”.
У перші дні повномасштабного вторгнення Віктор Дудик пішов до військкомату. Після проходження медкомісії та навчання його призначили командиром відділення зв’язку 100-ї окремої бригади ТрО.
“Коли я викладав предмет “Захист Вітчизни”, то багато зробив для того, щоб виховати у своїх учнів любов до країни, навчити захистити її. І не один мій випускник нині воює. Хіба я міг залишитись удома, коли молоде покоління віддає своє життя і втрачає здоров’я на фронті?! Так, я міг спокійно працювати у гімназії, але цього б собі не пробачив”, — каже Віктор Дудик.
Щоб підтримати улюбленого вчителя, школярі та колеги неодноразово організовували йому на фронт передачі. Зокрема, діти надсилали зворушливі листи і малюнки. Співрозмовник признається — дуже сумував за роботою, тож взяв коротку відпустку і вирішив зробити своїм учням сюрприз на 1 вересня.
“Спеціально відпросився у командира, щоб привітати діток. Вони такі красиві були у вишиванках. А я одягнув військову форму. Сказав учням, що мрію про якнайскоріше закінчення війни нашою перемогою і про повернення до вчительської справи, — розповідає Віктор Дудик. — Ось уже збираю речі — і знову на фронт. Тепер з новими силами піду у бій, бо є заради кого воювати”.
