Удень 28 листопада армія РФ обстріляла з реактивної системи залпового вогню цивільну інфраструктуру міста Середина-Буда. Руйнувань та пошкоджень зазнали сім будинків, два магазини, адміністративна будівля суду. З-під завалів рятувальники дістали тіла двох жінок та двох поранених чоловіків. Крім того, у власному автомобілі дістали поранення чоловік та 7-річна дівчинка — Богдана Косаченко. Внаслідок травм дитина померла.
“Богданка була єдина дитина у родині. Її мама Галина — вчителька-реабілітологиня, — розповідає сусідка загиблої Юлія Василенко. — Виховувала доньку сама. Кілька років тому в дівчинки з’явився вітчим Юрій, який любив її як рідну. 4 вересня Богданці виповнилось сім років. Вона навчалась у другому класі місцевої школи. Богданка була дуже життєрадісна, активна, старанна, добре вчилася. Гарно малювала, любила музику і тварин.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, родина Косаченків не виїхала з рідного міста. Галина та Юрій сподівались, що скоро все закінчиться, та й можливостей винаймати житло в іншій області не мали. Середина-Буда від кордону з РФ усього за 15 кілометрів. Раніше у місті було сім — дев’ять тисяч населення, залишилось втричі менше. 1 вересня наше містечко обстріляли “градами”, пошкоджених та знищених домівок було близько сотні. Вже тоді у батьків Богданки закралась думка, що потрібно виїжджати, бо перебувати у місті стало дуже небезпечно. Проте, на жаль, вони не встигли цього зробити”.
За словами співрозмовниці, того дня Богдана Косаченко із вітчимом та мамою поїхали автівкою до місцевого магазину, щоби придбати продукти. Він за кілька кілометрів від їхнього будинку.
“Галина пішла до крамниці сама. А дитина з вітчимом залишились у машині, — каже Юлія Василенко. — Богданка сиділа на задньому сидінні. У цей момент прилетів снаряд, влучив у задню частину автомобіля. Почувши вибухи, з магазину вибігли продавці й мама дівчинки. Поранених вони занесли всередину. На жаль, Богданку не вдалось врятувати. Вона померла до того, як приїхала “швидка”, на руках у матері. У дитини були сильно ушкоджені внутрішні органи, шансів на порятунок не залишилося. Ви б чули, як несамовито кричала мати над єдиною дитиною, не відпускала її рученят та постійно повторювала: “За що Росія вбила мою дівчинку?” Богданку поховали у білій сукні. На похорон люди принесли море квітів та іграшок”.
