Невдовзі боєць підкорив Говерлу, взяв участь у престижному марафоні, багато працює і мріє про власну справу.
“До повномасштабного вторгнення я займався з батьком пасажирськими перевезеннями за напрямком Семенівка — Київ. Добре пам’ятаю ранок 24 лютого, коли повертався зі столиці, — розповідає Євген Смага. — У селі Жадове, що далеко від прикордонної Семенівки, побачив ворожу колону техніки, яка розтяглась на декілька кілометрів. Це були танки, БМП та БТРи. Щоб не піддавати ризику пасажирів, негайно розвернувся і поїхав у бік Чернігова. Згодом ми з сусідом пішли до військкомату. Мене взяли до 1-ї танкової Сіверської бригади. Видали форму, автомат. Після чого ми з побратимами відправилися під Новоселівку, що недалеко від обласного центру. Уже там, на місці, досвідченіші воїни показували, як правильно поводитись зі зброєю. Адже військового досвіду я не мав”.
Євген стояв на першій лінії оборони, проте коли потрібно було підсилити побратимів для боротьби з ворожими диверсійно-розвідувальними групами, виходив “на нуль”. А таке, каже, відбувалося досить часто. 14 березня 2022 року назавжди закарбувалося у його пам’яті. Того дня по обіді окупанти почали щільно обстрілювати позиції ЗСУ з мінометів. Бійці отримали наказ спуститись в укриття, яким слугував критий окоп довжиною приблизно 70 метрів.
“Раптом неподалік від нас прилетіла 120-мм міна. Уламки полетіли в окоп. Двоє бійців загинули, троє отримали поранення. Мені дивом вдалось вижити. Отямився у лікарні, — згадує Євген Смага. — Зайшов лікар у палату та повідомив, що потрібно ампутувати ліву ногу вище від коліна, якщо хочу далі ходити... Загалом я переніс вісім операцій, восени 2022 року мені встановили протез. Десь чотири місяці вчився ходити на ньому. А невдовзі почав навіть... бігати. До спортзалу ходив по чотири рази на тиждень. Торік із бійцями, в яких теж ампутовані кінцівки, піднялись на Говерлу, аби зібрати кошти на ЗСУ. А в жовтні минулого року взяв участь в одному з найвідоміших забігів світу — Марафоні морської піхоти США. Приєднався до 30 тисяч бігунів із 68 країн світу. Поки чекав на свій біговий протез, дистанцію 10 кілометрів долав на звичайному. Того ж місяця у Мадриді в складі збірної України ми з іншими ветеранами встановили світовий рекорд зі стронгмену під час міжнародного спортивного фестивалю Арнольда Шварценеггера. Тоді вдалось перемістити вантажівки на 20 метрів за 30,6 секунди”.
Аби заробити на життя, Євген Смага влаштувався у таксофірму. З ранку до вечора чоловік курсує вулицями Чернігова, возячи пасажирів.
“Зазвичай, коли я виходжу та відчиняю багажник, люди дивуються. Кажуть, що не кожен і на двох ногах працюватиме, а тут — протез. Але для мене майже нічого не змінилось, лише машина на механічній коробці передач тепер у минулому, — каже ветеран. — Якось звернув увагу, що в районі одного з гіпермаркетів, який спалили окупанти на початку великої війни, немає де помити машину. Ті мийки, які були раніше, розбомблені. Відтак виникла ідея відкрити власну справу — автомийку. Знайшов ділянку площею 10 соток. Цього достатньо, щоби розташувати закритий бокс і шість місць самообслуговування. А ще доречними були б кав’ярня поруч і місця для зарядки електрокарів”.
Євген Смага звернувся до центру зайнятості, взяв участь у програмі “Грант для ветеранів та членів їхніх сімей” і отримав 250 тисяч гривень на відкриття власної справи. На ці кошти планує придбати обладнання для автомийки. Чернігівець вірить, що йому все вдасться. І дуже чекає на нашу Перемогу.
